четвер, 24 грудня 2009 р.

М’янма. Життя...

В ці вихідні пройшла моя перша невеличка фотовиставка, експонована на новорічному творчому вечорі, який організував мій колега Михайло Рибак. Тривала вона всього один вечір і була присвячена людям М'янми. Оскільки за такий короткий час експозиціонування подивитись її нікому окрім безпосередньо причетних до творчого вечора людей не вдалось, я переношу експозицію в Мережу.

Дмитро Багаєв, 27 років. Народився і все життя прожив у Києві. Закінчив Київський політех, Фізико-технічний факультет. Після першого курсу потрапив до карпатського туристично-спортивного табору «Глобус», з якого і почалось мандрівне життя. Отримав звання інструктора пішохідного туризму, відвідав гори Карпат, Криму, Кавказу, був у болгарських, румунських і польських горах. Там в горах і почалось захоплення фотографією. Окрім гір захопився вільними мандрівками, в яких людина цілковито занурюється в місцеве життя, розраховуючи тільки на свої сили, не користуючись послугами туристичних фірм. Звичайно, такі мандрівки потребують великих зусиль, однак вони дозволяють самостійно вибрати маршрут, спілкуватись з місцевими людьми, жити в їх домівках і їсти їхню звичайно їжу, дихати тим самим повітрям, і в результаті побачити світ без окулярів підготовлених турів, дорогих готелів, туристичних ресторанів і кондиціонованих автобусів.
Найбільшою мандрівкою стала поїздка довжиною майже в дев'ять місяців і двадцять п'ять тисяч кілометрів через Непал, Індію, Таіланд, М'янму, Лаос, Китай і Россію. На цій виставці представлені фотографії з М'янми, також відомої як Бірма.
«Мандруючи, ми дивимось на пам'ятники архітектури і витвори мистецтва, на велич і красу природи. Але чи звертаємо ми увагу на людей, які живуть там, де ми мандруємо? Саме місцеві жителі створюють ті витвори і ту історію, за якою ми їдемо. Саме вони посміхатимуться і допомагатимуть мандрівнику. Саме завдяки їм потім згадуєш найбільш яскраві моменти, які рідко пов'язані саме з красивим, але холодним каменем. Саме вони створюють ту безліч дрібниць, ту атмосферу, яка унікальна для кожної країни, для кожної місцевості, для кожної хати. Тому я хочу присвятити свою першу – так, саме першу – виставку людям. Людям з найбіднішої в світі країни, проте не зважаючи на те, сповненим неймовірної доброти, надії і духовності. Або навпаки, понівеченим життям, яке звело їх на одну сходинку з тваринами. Маю надію, що ці фото розкажуть про М'янму більше, ніж фото історично цінних розвалин. Адже головна цінність будь-якої країни – це люди, це ми з вами.»


пʼятницю, 18 грудня 2009 р.


Узбережжя в с. Морське
Крим, Україна

понеділок, 14 грудня 2009 р.


Південна вершина Демерджі
Крим, Україна