середу, 4 вересня 2013 р.

Pair by Dmytro Bagaiev on 500px.com
Пара
Льовен, Бельгія

Цього дядька звуть Руел, він працював в льовенському університеті, займався астрономічними розрахунками, писав для астрономічних задач програмне збезпечення. Зараз він вже на пенсії, а робота стала його хоббі. Якраз зараз Руел створює програму, яка дозволяє порівнювати розрахунки сучасних вчених і стародавніх, наприклад, Птолемея. Він з захватом розповідав мені особливості тодішньої небесної механіки, яка, спираючись на геоцентричність всесвіту, все одно дозволяла за допомогою спеціальних поправок отримувати результати з похибкою в один відсоток. А ще він займається бувально математичною скульптурою, вирізаючи з різних матеріалів складні аналітичні форми.

суботу, 22 червня 2013 р.

Touching carnival by Dmytro Bagaiev (dbagaev)) on 500px.com
Карнавал
Левен, Бельгія

середу, 17 квітня 2013 р.

Схилами Хохляндії

Нарешті зима дозволила нам зняти светри, їхати в футболках і не мерзнути на кожній зупинці. На вибір мали чотири оглядові маршрути з Льовена (їх докладний опис можна знайти в маленькому путівничку, який можна знайти в Мережі чи в інформаційному центрі міста). Після недовгих роздумів поїхали по першому, який називається To the hills of Hogland, або по простому На схили Хохляндії.

Для незнайомих з голандською вимовою маю пояснити, що літера G читається тут як характерне горлове Г, тим більш горлове, що переходить в хрип, чим північніше знаходиться носій мови. Тому Hogland дослівно читається саме як Хохланд.

Маршрут починається від вокзалу середньовічного Льовена і через околицю з веселою назвою Кесел-Ло, повз поля і невеличке абатство виходить в покриті лісом і дуже крутими хатами пагорби. Якраз в цю п'ятницю по всьому місту розквітли сакури і на вулицях можна побачити всі відтінки рожевого і фіолетового, а під сакурами часто густо висаджують довжелезні клумби нарцисів. В деяких місцях ще можна побачити лишки першоцвітів і пролісків. Весна буяє, місто квітне, краса неймовірна, тільки встигай верти головою і вдихай свіже і тепле весняне повітря, пронизане сонячним сяйвом. В кінці одного з підйомів натрапляємо на газон, вкритий і завішаний усяким мотлохом, старими пташиними клітинами, жабо-пропеллерами, неймовірними глиняними істотами і просто вазонами з квітами. Поки ми вивчали все це багатство, поливати квіти вийшов сідий дідусь, кинув на нас швидкий погляд і знов пішов в сад. Дитина була в захваті від інсталяції, та й татко з мамою теж отримали масу задоволення.

Як я вже колись роповідав, вся Бельгія вкрита гестою мережею велосипедних маршрутів. Орієнтуватися дуже просто: на кожному повороті стоїть спеціальний вказівник з номерами і стрілками, в деяких місцях є й спеціальні інформаційні щити, на яких намальовано докладну карту місцевості, маршрути з номерами, а також є інформація про цікаві місця. Також все це можна знайти в спеціальних велосипедних мапах і на сайтах, наприклад, на fietsnet.be. Цікаво, що мережа покриває всю Фландрію, більшу частину Голандії, але майже повністю відсутня у Валонії. Маршрути не тільки прокладено по гарним дорогам, але й ще по маленьким дорогам, по лісам, по мальовничим місцям, так, аби поїзка запам'ятался не тільки кінцевим пунктом, але й всім тим, що було по дорозі. В цей чудовий вікенд всі маршрути переповнені людом, їдуть і одинаки, і з дітьми, і літні люди - всі, хто може сісти на байк. Для тих, хто любить ходити пішки також є свох маршрути, свої карти. Пішоходів теж дуже багато, і серед них, що дуже незвично для нашого українського ока, дуже багато літніх людей. Роглядаючи фото Бельгії столітньої давнини, я звертав увагу, що люди просто фотографуються просто на прогулянці. Думаю, що прогулянки - то давній звичай, яки тут існує десятки, якщо не сотні років, і саме тому так багато людей кожні вихідні шпацирують рідним краєм. А де шпацирування, там і знання околиць, історії і зрештою, любов до нього, чи не так?

Кінцевим пунктом нашого кільцевого маршруту був замок Хорст, всього якихось там 15 кілометрів від хати. Збудований в XIV столітті, цей замок на озері унікальний тим, що за останні 350 років зовсім не змінився. Перші два століття він переходив з рук в руки через банкрутство господарів, один раз горів і пережив ще різні складнощі буття, аж поки в 16530 році не став власністю Марії-Анни ван ден Тимпель, яка зробила багато для інтер'єрів замку. Після її смерті в 1658 році замок знову переходив з рук в руки, але в ньому з того часу не жили навіть привиди, і зараз він є місцевим туристичним об'єктом. В стайнях, що збудувала Марія-Анна, зорганізовано ресторацію, де розливають Horst Bier, на озерах ліцензовані рибалки ловлять рибу, в парку прокладено пішохідні маршрути

Далі наш шлях пролягав черех чергові мальовничі ліси-пагорби, поля і навіть виноградники. Ще однією пам'ткою маршруту є старий водяний млин. Колесо вже давно не крутиться, а в будинку самого млина теж зорганізовано ресторацію. До речі, оскільки велосипедистів в Бельгії за край, тут дуже популярно відкривати ресторації саме на велосипедних маршрутах. Там стомлені мандрівники можуть випити кави, перекусити і влити в себе келих пива. Ціни зазвичай помірні, місця приємні - і народу в гарну погоду в таких рестораціях збирається сила силенна. Хоча думаю, що саме заці вихідні вони і роблять касу, адже розташування приваблює тільки заїзжу клиєнтуру.

Мене якось питали - оце тут у вас в Європі нема корів і іншої скотини, де воно все є, вони ж жеруть м'ясо? Так от, відповідаю. Тут є все, тільки що не в місті і не біля автостради. Курей тут традиційно розводять в багатьох приватних будинках, у нас у сісідів по двору бігає ряба курка, а зранку можна чути далекі крики півнів. Трошки далі від міста вже багато овець і кіз. Корови пасуться одразу за рингом, і мушу зазначити, що породи тут різні, бувають молочні, як наші, а бувають м'ясні, квадратні, такі собі коров'ячі культуристи. Також дуже багато коней. Вихідними власники коней виїзжають з ними в різні місця на покататися. Коні їдуть в характерних автомобільних причепах, і багато їх. По полях також пасуться коні різних порід, а в цьому вихзді ми знайшли навіть цілий загін поні. Дитина була в повному захваті, коли змогла погладити декількох поні по довгій морді і помаціти вологий ніс.

В одному з містечок ми почули характерну мелодію, схожу на шарманку, і побачили фургон з морозивом, як в дитячій мрії. Яке ж це задоволення - в спеку сісти просто на газоні і їсти холодне морозиво! Згодом виявилося, що фургон з морозивом їздить і по нашій вулиці. Як почуєш музику - одразу треба бігти на вулицю, аби йпго перехопити.

Решта шляху була звичайною. Ми виїхали з пагорбів на рівнину, проїхали декількома дорогами - і були вдома.