Путраджая

Дисклеймер. На жаль так склалося, що я не зміг фотографувати. Тому можу відіслати на сторінку Викімедіа з фото міста.

Путраджая (Putrajaya) - адміністративна столиця Малайзії, місто сучасної архітектури, екологічності, широченних проспектів, неймовірних мостів, величезних мечетей і безкоштовних туалетів. Починаючи ще з 80-х років малазійська влада почала планувати створення окремого адміністративного міста, лишивши Куала Лумпур в ролі бізнес-центру. В 1993 році стартував проект Путраджая в 25 кілометрах від Куала Лумпур. А вже в 1999 році прем'єр міністр урочисто переїхав в свій новий офіс. Наразі Путраджая представляє себе надсучасне місто однієї величезної вулиці, на якій розташовані всі міністерства і управління країни і дві величезні мечеті. З одного боку на пагорбі знаходиться резиденція короля, а навколо розсаджені зелені парки і кондомініуми. Місто спроектоване з розрахунку в півмільйона жителів. Однак поки що тут живе всього 70 тисяч людей, тому вулиці і автобуси пусті. Це перше, що дивує, коли виходиш з вокзалу і не перестає дивувати до останньої хвилини перебування тут.

Наступне, що дивує — масштаби того, що збудовано навкруги. Сама архітектура квадратна, але широченні вулиці і величезні — не стільки високі, скільки довгі і широчезні — будівлі міністерств вражають, надають відчуття перебування в адміністративному центрі. Деякі будівлі ще не добудовані, і всередині можна спостерігати нерухомі ескалатори посеред пустих величезних вестибюлів прямо як в фантастичному кіно про вимерлі планети. Дивовижні мости — схожі на паруси, оплетені канатами, фантастичні криві і легкі форми. А міст, що веде до головної площі, виконаний в класичному арабському стилі. Проте окрім вулиці зверху він має сховану дорогу-тонель всередині.

Мечеть Путраджая (не плутати з мечеттю Путра) — мабуть найбільш незвичайна мечеть з тих, що я бачив, і при цьому про неї майже не згадують путівники. Вибудована з білого мармора у вигляді паралелепіпеда з закругленим дахом, вона не має стін і продувається вітром. При цьому її розмір поглинає весь шум з вулиць і тишу порушують тільки ластівки, які іноді спускаються з під стелі і літають між людьми, що моляться. Головна зала оточена басейном з водою, в якому відбивається небо і трошки місто. Мечеть Путра, головна мечеть міста, навпаки більш традиційна. Має великий розмір, білий з червоним візерунком купол, один мінарет і спеціальну систему вентиляції за рахунок вітру.

Мечеть Путра знаходиться біля офісу прем'єр-міністра на головній площі. На площі цій всередині викладена зірка, промені якої символізують 11 штатів Малайзії і 4 її автономні адміністративні області-міста. Далі на північ дорога іде вгору і починається красивий парк, в якому знаходиться монумент-символ міста і ще далі — палац короля. На південь головний бульвар проходить повз величезні будівлі міністерств і упирається в центр міжнародних зібрань.

В місті немає магазинів. Навіть в кондомініумах немає! Не знаю, що і як вони жеруть на вечерю. Точніше магазини є, але відшукати їх важко. Я зміг віднайти два, один з яких — на вокзалі. Ну і є ще один великий торгівельний комплекс. Але до нього треба їхати через півміста. Однак при цьому існує певна кількість базарів з всіляким непотребом, які старанно заховано між будівлями. При бажанні можна віднайти і дешеві столовки в деяких будівлях, але вуличної кухні немає. Немає тут і вузеньких провулків, смітників і всього іншого, що зазвичай супроводжує азійські міста. Немає собак і кішок, проте була помічена величезна зграя мавп. На широченних вулицях майже немає пішоходів, проте багато машин і мотоциклів. Туристи рідко зустрічаються лише в районі мечеті Путра.

Корисне

Транспорт

До Путраджаї кожні півгодини їде поїзд від KL Sentral за 9.50 рінгітів і 20 хвилин. Альтернативно можна їхати автобусом від станції Bangsar Seni або з району Brickfields. Коштує це 5 рінгітів, проте затори можуть зробити шлях досить довгим. Існують також автобуси з декількох інших місць, про що можна більш докладно дізнатись на сторінці транспорту офіційного сату міста. Там же є і інформація про місцеві автобуси і інший транспорт.

Візи

Я відвідував Путраджаю через подовження віз. Відбувається ця процедура в офісі іміграції, який знаходиться південніше міністерства фінансів, дивись мапу Google. Процедура займає три години, офіс починає працювати о 7:30 ранку і закінчує свою роботу о 5:30 вечора без обіду. Отже, якщо ви хочете отримати паспорт в той самий день, треба прийти до другої години дня. Спочатку ви заповнюєте анкету і отримуєте номерок, за яким вас викликають до офіцера і потім по номерку вам видадуть паспорт. Коштує процедура 50 або 100 рінгітів в залежності від ситуації. У подовженні відмовляти не будуть, однак ви просто заплатите 100 рінгітів за спеціальне подовження. А не 50 за звичайне. Для впевненості і більш докладної і актуальної інформації відвідайте сторінку офіса іміграції і міністерства закордонних справ.

Мелака

Місто Мелакка (Melaka або Malacca) є одним з найстаріших в Малайзії. Фактично воно є колискою Малайської держави. Засноване воно було індуським принцем Парамешварою з Суматри ще в чотирнадцятому столітті. Згодом в місто було принесено іслам, було відкрито торгові шляхи до Китаю. На початку 16-го століття тут з'явились перші португальські колонізатори, які фактично знищили місцеву династію, яка переїхали правити в Джохор. Ще через 140 років сюди припливли голандці, які війною викинули португальців, а через ще 150 років самі поступилися британцям. В 19-му столітті з розвитком Куала Лумпур Мелака втратила своє столичне значення і зараз це приємне і спокійне містечко, наповнене історичними пам'ятками і музеями, досить великий порт і столиця однойменного штату. В 2007 році Мелаку було занесено до реєстру ЮНЕСКО.

В Мелаці дуже сильна китайська діаспора. Бурхливий вночі чайнатаун набагато цікавіший за той, що в Куала Лумпур. Має декілька китайських храмів, одну мечеть в китайському стилі і раптово храм, присвячений Шиві і його родині. Дуже цікавим виявився музей Баба-Ньоні, родини, яка походить від змішаного китайсько-малайського браку. Насправді родин таких багато, але саме цей музей влаштовано в будинку найбагатшої з них. Він містить дійсно витончені речі і вельми вартий відвідин, тим більше о 14-й годині там проводять безкоштовну екскурсію.

Насправді чайнатаун набагато більший за той район, який позначений в путівнику. Він тягнеться ще на декілька кварталів в усі боки. Бурхливий нічний базар змінюється на тихі вулички, підворотні, в які виходять двері квартир, де сидять старці з газетами і бігають діти, де немає туристів, проте тихо живе саме життя. Проте колоніальна архітектура дво-три-поверхових будинків характерна для всього цього великого району, тому шпацирувати тут цікаво всіма вуличками. Вельми цікаве тут китайське кладовище, яке знаходиться на пагорбі на північний схід від чайнатауну. Воно досить старе — більше ста років і дотепер — і велике, тихе. Лише пробігаючі китайці і пташки порушують тишу. Навпроти знаходиться кладовище мусульманське. На виході з китайського кладовища знаходиться своєрідна “Мала Мелака” — декілька малих копій відомих будівель з центру.

Між чайнатауном і колоніальним кварталом протікає річка, по якій можна прокатитися на кораблику. Вночі її набережна вельми приємна для прогулянок.

На вході на нічний базар ми стали свідками майстра кунг-фу, який мав пробивати пальцем кокосові горіхи. Проте майстер почав петросянити китайською мовою про своє майбутнє кокосо-пробивне кунг-фу, і ми дочекались лише пробивання газети за допомогою гральної карти і демонстрації кривого як столітній дуб бідолашного пальця. Коли ж майстер почав продавати дива китайської медицини в маленьких пляшках, ми не витримали і пішли геть.

Головна площа Мелаки забудована червоними будинками, які лишили по собі голандці. Вінчає площу така ж червона церква Христа і червона ратуша, в якій зараз находиться етнографічний музей. За ратушою знаходиться пагорб, на якому колись був форт, а зараз там знаходяться розвалини церкви святого Петра, яким майже п'ять століть. Під пагорбом в старих будинках знаходиться ціла черга музеїв — технічний, поштовий, музей повітряних зміїв, музей краси і деякі інші. Ближче до річки є морський музей, одним з корпусів якого є модель португальського парусника, який можна побачити здалека. Вінчає цю алею дерев'яний палац султана Мелаки з парком і черговим музеєм всередині. Перед технічним музеєм стоїть літак і потяг з вагонами, а перед султанським палацом дуже доречно стоять два чорних броньовика, які не вмістились на площі біля музею технічного.

Корисне

Транспорт

Їхати з центральної станції Куала Лумпур до Мелаки дві години, квиток коштує близько 11-14 рінгітів. В Мелаці за 1 рінгіт автобус 17 довезе вас прямо на центральну площу міста.

Житло

Ми зупинялись в Tony's Guest House за 32 рінгіа за номер. Вельми приємний готельчик, розмальований з середини. Ми жили в кімнаті Ko Lanta. Сам Тоні — китайський гіпі з 60-х. Наразі вже без хайра, але кльовий. Кухня заліплена фотами Боба Марлі і Бітлз, грає гарна музика. Надзвичайно приємний готель на тихій вулиці буквально за кутом чайна-тауна, тільки річку перейти.