Мене наздогнала закінчена подорож у вигляді водія, який підвозив нас 1100 кілометрів до Чіти. Звуть його Саша, він поїхав мандрувати з Владивостоку аж до самого Пітера. А нас підібрав, аби не було сумно одному їхати, і їхали ми з ним чотири дні. В Чіті ми лишились на день, а він поїхав далі. Пару днів тому він дістався Києва і зараз живе у мене, відкриваючи для себе наше старовинне і красиве місто, яке йому дуже подобається.

Аби ж таки остаточно лишити пригоди позаду, так би мовити, поставити чергову крапку, я зрізав собі бороду і поголив підборіддя, одразу скинувши років п'ять.

Як і обіцяв, починаю дописувати недописане і потихеньку викладати в блог. Записи датовані їхніми реальними датами, тобто ще листопадом і груднем того року, тому для вірності публікую прямі на них лінки: Варкала, Тхірувандрапурінам, Каньякумарі.

Приємних всім вихідних!