Варкала

Варкала (Varkala) - невеличке містечко на березі океану, відоме своїми прибережними кручами. Нас привіз туди ранковий потяг, а від вокзалу до пляжу ми відправились сонними вуличками пішки. Центр містечка знаходиться в двох кілометрах від моря, а біля моря утворилось таке собі селище-сателіт. В південній частині живуть індуси, а в північній - туристи з Європи. Між ними проходить велика вулиця Beach Road, яка починається на трасі з міста, а закінчується прямо на пляжі.

Готель сам знайшов нас у вигляді тітоньки на мотобайку. Вона повернулась за нами в на моторікшевозі - я навіть не дивлячись встиг відмахнутись - і підвезла до дверей готелю. Поторгувались і вирішили лишитись. В книзі реєстрації готелю я знайшов хлопця Васю з Камчатки, з яким познайомились ще в поїзді до Агри. А ввечері приїхав і сам Вася, трошки напідпитку, проте сповнений енергії та дуже радий зустрічі, і ми пробазікали з ним до ночі.

Пляж в Варкалі досить вузький, а над ним нависають мальовничі кручі. По океану ходять величезні хвилі, і купання перетворюється на стрибання по їхнім гребеням. Особливо зворушливо виглядають індійські пари. Вона боязливо заходить по коліно, а він ніжно і міцно обнімає її, коли приходить хвиля. А як заплисти далі, то можна спробувати осідлати справжню океанську двометрову хвилю, хоча справа ця нелегка і небезпечна. Якщо попадеш під білий гребінь хвилі, який з шумом валиться вниз і не встигнеш пірнути під хвилю, то вода крутить тебе, наче щіпку, і відпускає через довгих десять секунд, протягом яких не розбираєш, де низ, де верх, а просто крутишся в піні і не можеш дихнути. А от коли вийде вискочити на самий гребінь, то він проносить тебе на собі, а потім м'яко відпускає, лишаючи по собі захоплення польоту стихією. Сміливці годинами стрибають на цих велетнях, іноді беруть серфінгові дошки.

На самій кручі розташовані готелі і ресторани з досить високими цінами. По рекомендації путівника ми пішли снідати до кафе Ману, старого хіпі з довжелезними дредами і чарівною посмішкою, який неабияк готує. Куштували ми у нього фруктовий шейк, чоколядний млинець і вівсянку з фруктами. А на закуску - смачну і неймовірно міцну каву і верх його мистецтва, легендарний фруктовий пиріг Ману. Він буквально тане у роті! Звичайно його замовляють заздалегідь, стають в черги, зі сльозами на очах просять ще, але нам пощастило, і пиріг просто був.

Разом з нами у Ману сидів прокурений француз. На запитання про різні місця, де він був, він відповідав "Smoking, drinking, party - good place, you know…". Такою рослиною він щорічно тусується півроку по світу, а інші півроку готує в закусочній на бере0і Атлантичного океану , перериваючи це заняття пірнанням у воду.

Надвечір вирішили прогулятись в місто. Попили в центрі смачних молочних шейків і накупились їдла в супермаркеті. Навпроти супермаркету побачили дивну чергу в маленькому темному провулку. Виявилось, що так в Індії ввечері продають алкоголь - майже з підпілля і обов'язково в мішок. Яка не яка, але законність. Тверезі вдень індійці алкоголь скуповували на диво активно. Мене ж за пивом чомусь пропустили без черги.

Наступного дня валялись на пляжі і грались з хвилями. Сходили в південну частину селища. Там починається звичайне індійське село, по своєму цікаве і барвисте. А потім дорога виходить знову на кручі, хвилясте море з яких виглядає дуже суворо і неспокійно. Сонце сідає десь в хмари, перетворюючи їх на палаючий вогонь.

І вже в останній день перед самим автобусом ми таки сподобились зайти в храм, який знаходиться на пагорбі біля автобусної зупинки. Храм виявився цілим комплексом невеликих храмів в південному стилі. Люди моляться, урочисто крокуючи до алтаря з підношеннями, б'ють в дзвін у славу Вішну. Ніякої туристичної метушні або базару великих храмів немає. Гарне і позитивне місце.

Корисне

Добирання. Усі потяги, що йдуть з півночі в Трівандрум, роблять зупинку в Варкалі. Наш потяг йшов ніч з Мангалору в Трівандрум. Від залізничної станції до моря йдуть часті місцеві автобуси за 5 рупій.

Проживання.Osho Beach Resort за 150 рупій - звичайно, після торгу - пропонує непогану кімнату з душем, верандою і зовнішньою кухнею. Мінус - не на кручі, моря не видно і не чутно. Але йти до нього всього дві хвилини, да ціна чи не найнижча в Варкалі.

Їдло. Для задоволення і заради компанії можна обідати у Ману. Дешеве їдло знайдеться на протилежному від моря кінці вулиці Beach Road по лівій стороні. Там можна сісти на веранді перед храмовим басейном і дивитись, як місцеві роблять омовіння.

В місті ж на головній дорозі знайдеться великий супермаркет, а навпроти в провулку секретний магазинчик з пивом і горілкою.

Інше. Найдешевший Інтернет ми знайшли за 20 рупій на дорозі до міста, по лівій стороні. Звичайно біля моря Інтернет коштує 40 рупій за годину, а Інтернет-кафе досить багато.