Jazz-Коктебель. Епілог.

Ню-сцена розчарувала. Мало джазу, багато електрики, замало душі, аж занадто реклами. Її можна було повноцінно прибрати і перенести виступи на інші сцени. А з іншого боку хто там не був, той ніц не втратив. Окрема від фесту програма і теріторія. То й добре, мабудь, що всю електрику там і грали, на головних сценах їй нема чого робити.

Чарлі Шин… Бог саксофону… Але гучність звуку і гудіння натовпу аж надто сприяло хотінню спати. Тому я зміг оцінити, але не зміг повноцінно пережити його музику.

Карл Фієрман, шоумен і співак, шуткує на рівні вуличного камедіянта, але підкупає якістю музики. Гарний потужний вокал, драйв, але чи була там душа? Аж надто все вилизане.

Ранком злива, шматок м'яса, мокрі брюки і маршрутка на Симфер. З Феодосією не склалось, але вперше за сім років проїздів побачив центр Симфера. Класичні будиночки, іноді східні орнаменти, іноді бесідки на даху. Три пішохідних вулиці, головна з яких вулиця Пушкіна з відповідним пам'ятником, фактично й створюють історичний центр. Можна приділити увагу центральному кінотеатру з двома бесідками на даху, драматичному театру і будівлі банку в східному стилі. На центральній площі стоїть Ленін, міська рада і дім профсоюзов. Від вокзалу прямо в центр можна пройти за півгодини через досить приємний парк, що іде вздовж річк иі містить шесикілометрову тропу здоров'я.

На базарах іноді серйозно обвішують, особливо на ручних пружинних вагах. Якщо вам скинули гроші за 200 грам купленого, то скоріше за все обвісили на кіло. Якщо поряд є електронні ваги - переважте, продавець тихо вертає гроші або досипає товару.

І на останок вінегрет інфи і вражень. Іноді трапляються панки з пірсингом і пластиковим стаканчком у вусі. Люди в цілому привітні. За межами центру робити нічого. В продуктовій крамниці, що по правій стороні вулиці прямо від вокзалу чудові періжки. На місці наливайки через вулицю від макдональдса зараз дуже гарна їдальня, де чай дають чайничками. А коли я там був, то дівчина з макбуком малювала квіти на стіні. Чи що там буде? Мені здалось схожим на стеблі. Туалети в нових вагонах ніфіга не вакуумні, просто додали резервуар замість труби на вулицю. А згідно схеми з раковини вода таки тече на вулицю. Дивно!

Книги про Крим можна купити на вернісажі, що працює вихідними в сквері, до якого можна доїхати ялтинським тролейбусом. В будівлі за вернісажем можна знайти фірмовий магазин видавництва, що працює щоденно крім понеділка. Ще одна непогана книгарня живе на вулиці Пушкіна.

Прощавай, Крим! Побачимось за півроку!

Фотки оформлювати, нажаль, немає часу. Тому заходьте просто в галерею.