Катманду

Здається, сезон дощів ще не скінчився… Після обіду заряджає дощ аж до ночі, вода з грязюкою заливають вулиці, іноді утворюючи величезні калюжі, в які можна несподівано провалитись по коліна. По цьому всьому хлюпають люди з парасолями, рікші, мотоцикли й машини, галасуючи й бібікаючи, посміхаючись, зливаючись в єдиний суцільний хаос. А що таке корок в Катманду? О!.. Це коли вузенька вуличка перегороджена трафіком в обидва боки настільки, що навіть пройти важко - доводиться протискатись через такий собі лабіринт з галасуючих неймовірно засобів пересування. Добре, що тут хоч слонів на вулицях немає! І якщо в Києві велосипеди і мотоцикли допомагають уникати корків, то тут вони їх утворюють! А місцеві мотоциклісти! Це щось неймовірне, вони буквально усюди, ледве встигаєш відскакувати від них навіть на самих вузеньких вуличках.

Місто затягує, поглинає, забиває галасом, зводить з розуму, а потім, коли починаєш орієнтуватись в цьому лабіринті, заряджає енергією, вимагає посміхатись і не звертати уваги на негаразди. Можна годинами крокувати забитими вуличками, споглядати індуїстські каплички і буддійські ступи, тонке різблення балконів і віконечок, розглядати товари в нескінченних лавках.

Вечором в усьому Тамелі вимкнули світло і дощ. Тому гуляємо вночі і заглядаємо в усі крамнички. Завтра їдемо на Покхару, По дорозі напишу ще вражень про це метушливе і надзвичайне місто.