Велика Стіна

Хто не лазив на Велику Стіну -
той не справжній мужик!
Мао Дзедун

Велика Стіна при всій своїй величності і моїй повазі до неї, є, мабуть, найбільшою дурницею в історії людства. На її побудову було витрачено безліч часу і людських зусиль та життів, проте вона фактично жодного разу не була використана за призначенням. Кажуть, це тому, що вороги її боялись, бо вона стали символом величі Китаю. Проте все одно витрачена на неї ціна вважається завеликою.

Будувати її почали ще за 600 років до Христа. Це доводить, що манія китайців будувати стіни є майже такою ж старою, як і китайська культура. Будували і перебудовували Стіну весь час аж до останньої династії Цинь. В цю династію стіну підтримували лише неподалік Пекіну, а інші її частини занепали.

Можна довго розповідати, скільки разів всі цеглини стіни можна прокласти від Землі до Місяця, проте я краще розвію один міф. Що б там не розповідали в китайських школах, але Стіну з місяця не побачиш. Для прикладу, автобан поряд має в десять разів більшу ширину, проте подібні факти про його видимість з інших небесних тіл невідомі. Розкрити цю відому всім фальсифікацію в наш час може кожен просто скориставшись відомим сервісом Google Maps. Стіну там можна побачити тільки в такому збільшенні, для досягнення якого на поверхні Місяця вам знадобиться гарний телескоп. А про телескоп китайські вчителі мовчать.

Добирання до стіни проходить в два етапи. Перший етап - це вибирання з Бейдзінгу суб-міським автобусом. Другий етап - пошук таксі або якогось іншого транспорту від автостанції Міїну. Жадібні таксисти пропонують їхати п'ятдесят п'ять кілометрів за 150 юанів з носа, після півгодинного ходіння за потенційним клієнтом ціна падає до 130 з носа. І не відстає ж, зараза! Ми ж потинявшись станцією вийшли на трассу, спробували вписатись в маршрутку за 20 з носа - просив 50, проте за хвилину був згоден і за 25. Поки домовлялись, до нас під'їхав бус "Сіматай?" - "Сорок?" - "Залазь!" - і ми полетіли в Сіматай.

Водій виявився пекельним Шумахером. По закрученим трасам він гнав під 120 кілометрів на годину, бібікаючи на всіх поворотах аж подих перехоплювало. Окрім нас в машині були хлопець з дівчиною і ще двоє дівчат. Дівчат водій пересадив на маршрутку на якійсь боковій дорозі, з якої швидко вернувся на основну. Завернувши на дорогу до Сіматаю, він було спробував висадити нас за два кілометра до нього, проте ми виходити не захотіли. "Тоді завезу оцю пару, а потім вас" - сказав водій і ми кудись поїхали. Пара та виявилась замовниками таксі, а всі інші пасажири були додатковим заробітком. Їхали вони на якусь базу відпочінку в кілометрах тридцяти за Сіматаєм. В результаті ми у вигляді бонусу отримали екскурсію серед скелястих гір з баштами стіни на верхівках. В Сіматаї водій хотів було злупити з нас ще за екскурсію, проте українські монетки його цілком задовольнили.

На касі наш Важливий Папір уважно роздивились, віднесли показати якомусь директору і дозволили пройти. На касі кріселки Папір теж допоміг, і частину шляху ми проїхали. Сонце вже клонилось до горизонту, світ його став м'яким і теплим, наповнивши пагорби і скелі яскравими вечірніми кольорами. Туристи вже спускались з башт, тому ми змогли побути деякий час у відносному спокою. Звичайно людей тут менше але ж зараз травневі свята.

Якщо дійти до краю дозволеної зони, то можна побачити бутафорію. Стіна далі тонка і низенька, проте знизу виглядає це велично. Проте я й досі не можу зрозуміти двох речей. Як китайці будували ці відрізки стіни на вершинах крутих скелястих гір? І якого дідька будувати стіну там куди жодній людині в здоровому глузді не залізти?

Дивно, але природа навколо дуже схожа на східний Крим. Такі майже каменисті низькі гори, такі ж ростуть рослини. А головне - погода схожа на травневу кримську. Так і думається що за наступним поворотом побачиш море…

На одній з башт познайомились з дівчиною з росії і її мамою. Дівчина вчить в Бейдзінгу китайську, а мати приїхала до неї на травневі. Вони сьогодні прийшли з Джиншанлінгу, а ночують в готелі біля однієї з башт. Ми теж спустились в той готель, проте місць нам вже не вистачило. Хазяїн одразу запропонував поставити його намет у дворі. Проте ми поставили свій намет на сусідній галявині. На стіні спати було б романтичніше, проте на гадявині в квітах і на травичці це набагато приємніше.

А яка була ніч! На небі світить зростаюча половинка місяця, в світі якої блищать квіточки на кустику поряд зі мною. Силуети гір з ледь помітними баштами виділяються на фоні світлого неба, на якому видно нечасті зірки. Повітря холодне і чисте, наповнене нічними звуками. Внизу квакає болотний оркестр, зверху жжужжить джміль, десь кукує зозуля. Здалеку іноді долітають гуркіт і гудки залізниці. Гарна, неймовірна ніч!

Наступного дня ми не поспішаючи зібрались, зварили овсянку і чай, і відправились гуляти стіною в Джиншанлінг. Чотиригодинний трекінг вартий того, аби його пройти. Сама по собі стіна досить одноманітна, проте краєвиди красивенні. Ближче до Джиншанлінгу на стіні з'являється натовп, а захоплення пропадає остаточно. Стіна стає новенькою, з високими бортиками, які заважають дивитися навкруги. Тому йти від Джиншанлінгу далі бажання не було ніякого, і ми швиденько спустились вниз і пішли на трассу.

Корисне

Транспорт. Автобус 980 від автостанції Dongzimen за 15 юанів везе до Міїна (Myin), де має кінець маршруту. Далі ні в якому разі не треба здаватись в ненажерливі лапи таксистів. Треба вийти на трасу, де за декілька хвилин можна спіймати мікробус на Сіматай або Джиншанлінг за 15-25 кваїв в залежності від вашого вміння торгуватись.

Вхід. Вхід на стіну як в Сіматаї, так і в Джиншанлінгу коштує 40 юанів. При цьому якщо ви йдете трекінг, платити прийдеться двічі. Проте пізно ввечері і до восьмої ранку контролерів немає, тому ранні пташки можуть спробувати проскочити хоча б один блокпост. Додатково міст через річку в Сіматаї теж платний, 5 юанів. Знову ж таки, контролерів немає зранку і ввечері. Якщо ліньки йти вгору пішки, і в Сіматаї, і в Джиншанлінгу можна скоритатись канаткою за 30 юанів, або за 50 в два боки. Тільки в Сіматає навіть від канатки потрібно буде добряче піднятись до самої стіни. Важливий Папір допомагає пройти на Стіну безкоштовно і навіть проїхатись канаткою.

Житло. В Джиншанлінгу є тільки дорогий наворочений готель. В Сіматаї є хостел прямо біля квиткової каси А також менш відомий гестхаус прямо за баштою, куди приходить пішохідна дорога. Койка там коштує 40 юанів, свій намет на галявині поруч безкоштовно. Тільки їдло дороге.

Їдло беріть своє, місцеве дороге.