Катманду

Відсипались після перельоту довго, тому в перші два дні майже нічого не встигли подивитись, окрім району туристів Тамель. В ньому майже немає культурних пам'яток, проте безліч готелів, крамниць для туристів - сувенірних і зі спорядженням - обмінників валюти і різноманітних ресторанів. Ввечері тут горять різнокольорові ліхтарі, а з відкритих веранд гомонить музика, від року до джазу. До одного з таких кафе ми зайшли на звуки Long live Rock'n'Roll.

Знайти тишу тут важко, навіть до закритих двориків доноситься гомін вулиці. Але іноді можливе й таке. Шукайте ресторанчики в глибині кварталів, куди ведуть вузенькі вулиці.

За Тамелем починається справжній Непал. Причому кордон дуже відчутний. Раптом під ногами відчуваєш багнюку, щезають туристичні крамниці і обмінники, з'являються магазини з різноманітним крамом, змінюються запахи, з'являється натовп і корки. А головне - на кожному кроці тут каплички й ступи, площі з храмами, барельєфи, старі будинки з різбленими й часто перекошеними вікнами. Типова вуличка може мати два метри ширини, суцільний ряд низеньких дверей, за кожною з яких крамничка з м'ясом, де рубають і продають на підлозі, маленькі перекусочні на два столики, просто житло тощо. І повз тебе постійно носяться мотоциклісти. Або п'ятиметровий проїзд, суцільно забитий машинами, мотоциклами, рікшами, людьми і базаром. Гам неймовірнийб, рух - постійний!

Подвір'я буддійського храму суцільно заповнене голубами. Ходиш навколо і крутиш барабани, молитви зі скрипом летять до неба, крізь гирлянди різнокольорових прапорців, повз очі на ступі - і до важких хмар, з яких от-от почне накрапати знову. На вулиці жінки ловлять голубів - накривають зверху довгою корзиною і витягають крізь дірку у дні.

В індуїстські храми можна тільки зазирнути кріз маленькі дверцята. Чи так тримають божество, аби воно не побігло - а вони там страшенні - і дітей не перелякало, наразі не відомо. Статуя всередині зазвичай обсипана кольоровими підношеннями, що згнили ще того року. Іноді їх чистять, але хіба що раз на рік. Може раз на два. Статуї всередині бувають різні - Шива й Парваті, часто-густо Ганеша, різні втілення Вішну. Є навіть храм Анапурни - обійшли його навколо перед треком.

Площа Дурбар центральна в Катманду. На ній знаходиться палац Ханумана, велику кількість храмів і мешкання Кумарі. За вхід на площу беруть гроші, але каси легко обійти, треба лиш перейти на іншу сторону вулиці. По площі ходять натовпи сертифікованих найкращих в світі гідів по площі Дурбар і ненав'язливо пропонують свої послуги. Кажуть, що у голові в них більше, ніж в нашому путівнику, але хто ж насправді знає, що у нього в голові?

Взагалі площа надзвичайно красива. Найбільш вражає тонке різблення на всіх дерев'яних частинах будівель - вікнах і балок під стелею. Багатоповерхові храми елегантні й легкі, як у дитячій мрії. Взагалі Непал для мене колись був казковою країною з фільму "золоте дитя". Тепер я тут, казка перетворилась на реальність, а в реальності знову почалась злива.

Від зливи весело бігти вузькими вуличками, ховатись в якомусь маленькому кафе, пити молочний чай і дивувати місцевих голосними вправами читання страв в меню.

Ввечері міняємо гроші в банку. По-перше там кращий курс, по-друге з Непалу не можна вивозити місцеві гроші, а поміняти рупії на долари можні тільки при наявності справки про попередній обмін, яку дають в банку. Саме тому у вуличних обмінниках тільки курс купівлі валюти. Без спраки гроші або витрачати треба, або викидати, зворотній обмін неможливий. Непальські гроші старі, пописані - це роблять робітники банку для полегшення розрахунків - вологі і пахнуть чимось застаріло-пліснявим.

Вечором заходимо за водою в супермаркет на Тамелі і їмо непальску страву в тихому ресторанчику, що знайшли в перший день і де найдешевший і смачний банановий лассі. Це рис із салатом, що заливається в процесі їжі підливами з окремих тарілок, м'ясною і овочевою. Особливістю страви є те, що добавку можна безкоштовно замовляти аж поки не луснеш.