Ущелина Стрибаючого Тигра

Ущелина Стрибаючого Тигра вважається найглибшим каньоном Китаю і одним з найглибших в світі. Правда, китайці рахували глибину каньону від найвищих вершин над ним. Тим не менш трек по каньону красивий, хоч і не вражаючий після Непалу.

Ми приїхали в Чоутоу з Ліджангу автобусом, кинули великий рюкзак в кафе у Марго і о шостій почали підйом. До Naxi Family Guest House півтори години ходу, але ми вибрали не ту стежину. Повертати треба після школи. А якраз перед нею на заборі намальовано величезні стрілки, тому багато людей - і ми теж - повертають одразу наверх. "Правильна тропа" широченна, поступово набирає вгору до Naxi Family Guest House. Верхня тропа одразу стрімко злітає до неба, відкриваючи неймовірні краєвиди на Янцзи і її приток на початку каньону. В селищі треба перепитати дорогу, якою буде вузенька траверсна стежка, яка теж приведе до Naxi Family Guest House. Інших стежок навколо безліч, тому самостійно знайти потрібну не вийде. Таким чином верхня дорога приємніша і красивіша, проте займає дві з гаком години і потребує уточнення курсу посередині. В Naxi Family Guest House ми прийшли разом з темрявою.

Зважаючи на хмари і майже постійний дощ, ми весь наступний день провалялись в ліжку, або теревеняли з іншими туристами, які чекали сонця. Дядечко-англієць з Бірми, пара з Португалії і пара з Канади. Вилізли лише під вечір, коли дощ зупинився, а в хмарах з'явились голубі дірки.

Наступний день знову приніс дощ, але о дванадцятій перестав, і ми таки рушили далі. На середині шляху він таки спробував нас намочити, але ми сховались під дощовиками. Хмари тримались високо, тому ущелину було добре видно. Не бачили лише самісінькі верхівкі скель над головою. Перед зльотом на саму верхню точку, який називають 24-28-30 поворотів, тітонька пропонує снікерси і ганджу, аби злетіти ще вище. Ввічливо відмовились.

Після деяких вагань заночували в Five Fingers Mountain Guest House. Спочатку, правда, там навіть хазяїв не було, проте коли ми прийшли самозаселятись, вони магічно з'явились.

На ранок погода була пречудова. Світило сонечко, легкі хмаринки іноді торкались сніжних вершин, дмухав весняний вітерець. Дядечко-англієць з Бірми прийшов до нашого гестхауса від шуму будівництва в Halfway Guest House, і ми разом снідали смачною бабою з медом, тобто млинцем.

Після сніданку ми прогулялись годинку далі, зазирнули в кінець ущелини, а потім по залитій сонцем стежині повернулись в Naxi Family Guest House. Навкруги неймовірні краєвиди, а назустріч натовпом валили туристи, що повилізали з Ліджангу на гарну погоду.

Наступного ранку небо знову насупилось і посіріло. На зворотньому шляху ми зупинились у Марго, яка дивилась Фантом Опери. Замовили чаю і лишились разом з чудовою музикою аж на дві години. А потім з пречудовим настроєм вийшли на трасу і піймали машину до Шангріли.

Корисне

Транспорт. Від Ліджангу можна їхати до Чаутоу прямим автобусом, але він ходить всього двічі на день. Можна скористатись також одним з автобусів на Шангрілу, які щопівгодини йдуть з південної автостанції. Їхати 2-2.5 години за 23-35 юанів.

Вхід. 50 юанів, 25 з ISIC., перевірили, шо зроблені на Као Сан на наступний рік айсіки таки працюють. В темряві можна проходити без квитка.

Житло. Гестхауси в ущелині зустрічаються що одну-дві години. Дуже сподобався Naxi Family Guest House, де дабл без душу сторгували за 30 юанів. Тепла атмосфера, непогана кухня, вражаючий краєвид, безплатний Інтернет. Провели там три ночі, за що були на прощання нагороджені мантою.

В Tea Horse Guest House гарний краєвид і кухня. Half Way, як на мене, занадто популярний, до того ж у них будівництво з усіма витікаючими шумом і пилом. І навіть туалет з найкращим в Юннані краєвидом не виправляє справи. Five Finger Mountain майже сімейний, затишний, тільки з гарячим душем важко, кожний раз треба просити.

Їдло. Кафе Марго цінне скоріше самою Марго, ніж іжею. Вона вилає мапи, дає інформації і іноді показує кіно.