Дорога до Покхари

Ранком рушили на автостанцію рікшею, ледве всунувшись на сидіння з двома рюкзаками. Мені навіть було соромно за торг, коли він, доволі худий, тягнув нас вгору по спеці без всяких систем перемикання передач.

В автобус нас буквально засунули хлопці-кондуктори. Може це була й помилка, бо їхали аж надто довго, сім годин на 210 кілометрів, але ж на ньому не написано, що він буде біля кожного стовпа зупинятись. Тим більш такі самі буси швиденько нас обганяли, так що одразу і не зрозумієш. До всього ми вже біля самої Покхари довго стояли в черзі на заправку і міняли колесо. Така вдача…

Дорога до Покхари багата краєвидами. різкими поворотами, стрімким рухом і гудінням. Тут іздять обмальовані як новорічні ялинки вантажівки, різнокольорові, в гирляндах і портретах Крішни. Зазвичай на них спереду напис "Speed 40km" або "Speed control". Але трапляється й "Speed king" чи "Broken Heart". Позаду ж написано "Ще побачимось", "Не доженеш", "Для обгону бібікай" або просто Namaste.

Хоч це й заборонено, але в Непалі можна їхати на даху автобуса на помості для багажу. Ми цим і скористались, а через десять хвилин з нами їхало ще десяток непальців. Як визжаєш з міста, то заважає пилюка й вихлопи, але далі вітер в лице й краєвиди без вікна - те, що треба, кайф неймовірний. Плюс можливість споглядати життя жителів зверху.

А попереду встає стіна Гімалаїв і це надзвичайне видовище. Дхаулагірі, Анапурна, Манаслу - все що бачив на фото тепер як на долоні просто попереду. Дах світу з даху автобусу, чи не символічно?

Ви не бачили бідності, якщо не були в Азії. Наша країна багата, можете мені повірити. Тут живуть і вмирають біля дороги, готують їжу в дорожній багнюці, тут же їдять і торгують або щось роблять. Брудні діти грають тут же і просять копійку у туристів. Сумна картина, хоч і яскрава. Чи можемо ми щось для них змінити? Чи бажаємо? Хоча насправді, чи прагнуть цього вони?

Ми бачили, як торгують горішками. Продавець носить за собою прилавок на голові, в руках підставку. Підходить до автобуса, ставить прилавок на підставку - виходить стіл! Змішує горішки з карі і салатом, згортає зі сторінки газети пакетик і висипає суміш туди. А ще продають величезні нарізані огірки, чине з півметра іноді! А в одному містечку селяни пакували кіз в… багажнік автобуса! Бідні тварини упиралися, але їх таки напихали туди, як сардин, чотирьох. Ще буває кіз возять на даху автобуса. А кур взагалі прив'язують догори дригом за ноги товстою гірляндою навколо мотоцикла. Але ми їжу з рук купувати не ризикуємо, терпимо до нормальних ресторанчиків.

Взагалі про буття непальців можна розповідати багато, але краще бачити. Це й весело й сумно, але незвично і у будь-якому разі цікаво. Зараз ми вже в Покхарі, попереду ще багато чого цікавого!

PS. Нові фото можна подивитись в непальській галереі на пікасі (http://picasaweb.google.com/dmitry.bagaev/20080910Nepal#).

PSS. Завтра уходимо на трек Аннапурни, тому скоріше за все Інету і зв`язку не буде днів 20-25.