Покхара. Апофеоз

Справ у Покхарі небагато. Продати теплі речі, куплені тут три тижні тому, пожерти рибних стейків з риби, що ловлять - і розводять теж - прямо в озері Фева, зустріти надзвичайно красивий захід сонця і ранком рушити на Катманду.

Почати вирішив з майстра кустарних справ, що вставляє батарейки в годинник. Знайшов майстерню швидко, ціна невелика. Тільки от справжній годинник від Casio він бачив, мабудь, вперше, тому розкрутити не зміг. Перепробував штук п'ять викруток, розкарябав два гвинтика, після чого я відібрав у нього годинник і пішов геть. Так і хожу тепер без діючого часу на руці.

Продати речі не проблема, тільки от ціна незадовільна. Виходить десь третина того, що ми віддали свого часу, але ми тоді купили якось недешево. Як тільки продавець бачить непальську шмотку, він одразу крутить головою і відмовляється купувати, або називає надзвичайно низьку ціну. І одразу ж питає - чи є у нас щось з нашої країни? От це б купив…

Лейк-сайд дуже тихий у порівнянні з районом автостанції, де ми живемо. А як пройти на самий його кінець, де ресторани змінюються невеличкими вілами й гестхаузами, а дорога підходить до самої води, то життя там здається суцільним тихим раєм. Ми вибрали наш готель заради близькосьті до автостанції, але чи вартовало це свіжого повітря і неймовірного вуличного гомону?

Архітектор готелю Тірупаті хотів, мабудь, сконструювати щось незвичне, щоб викресати своє ім'я на віки у кам'яних скрижалях архітектури. Але фантазії його вистачило лише на те, щоб вивести вікна всередину будівлі. Звичайно, сходи, куди ведуть вікна широкі і, навіть, освітлені крізь маленькі дірочки в стіні. Окрім всього конструкція будинку така, що не зважаючи на вищеозначені вигадки, весь неймовірний вуличний шум витягує зі сну вже о п'ятій ранку.

Ввечері вірішили заплатити за номер і раптово виявили додаткові десять відсотків податків. На питання що це таке відповіли, що два тижні тому по Покхарі ввели нові правила, про що начебто було написано в довгому листі на непалі. Питаю поточну дату і виявляється, що наказ видано чотири місяці тому. Чому ж не було податку коли ми були перший раз? Бо гарні хлопці тоді вирішили зробити нам приємне. А друзі наші вже все заплатили. Ну фіг з вами, заплатили - і я заплачу. За хвилину виявилось, що друзі податків не платили бо взагалі ніц не платили і перший раз про це чують. Далі був невеличкий скандал, але я наприкінці махнув рукою і пішов збиратись. Отаким дивним чином приємні три тижні хлопці повели себе як на базарі, а я, почуваючи себе хворим і втомленим, заплатив зайвого.

На честь готелю ранком після недовгої чемної розмови гроші мені повернули і вибачились, побажали всім нам щасливої дороги. Вертатись сюди ніколи не буду - скоріше через розміщення і архітектурні особливості - але хлопці з рецепції повернули собі честь в моїх очах.

На Катманду ходять звичайні буси за 305 рупій і 7-8 годин, міні-буси за 380 і 6 годин і швидкі маршрутки за 450 рупій і 5-6 годин. Поїхали мінібасом - і все одно вийшло майже 8 годин. Бо виїхали з запізненням, а по дорозі поламались і водій чи не годину їздив до найближчого містечка за деталями.

Наразі ми вже в Катманду. Всі мої нездужання пройшли, настрій добрий, погода соняшна. Чого і вам всім бажаю!