Каїр. День перший

На Каїрських автостоянках машини часто не ставлять на ручні гальма. Причина дуже проста. Машин дуже багато, і паркують їх у декілька рядів. Тому водій, що запізнився проїхати на соє місце в глибокому ряді часто руками розштовхує машини з крайніх рядів. Кожного разу ми з нашим хазяїном теж граємо в гру Єштовхни машину сусіда”, оскільки він паркується в глибині стоянки.

Огляд Каїра ми розпочали з строго ісламського міста. Треба сказати, що в Каїрі багато районів і всі вони абсолютно різні не тільки за кількістю грошей або часом будови, а й за віросповіданням і характером буття людей. Є тут райони тюркські, арабські, коптські - це нащадки прадавніх єгиптян — єврейські, навіть європейські. Є райони нові і старі, багаті і бідні. Унікальним є місто-кладовище, в якому жителі фактично живуть в склепах. А чом би й ні? Померлим все одно, а житлова площа не пропадає. Двадцять мільонів на одне місто — то не жарти. Є район сортувальників сміття, унікальний в світовому масштабі, де тисячі людей займаються сортуванням міського сміття.

Отже, старе ісламське місто фактично є центром старого Каїра, який виріс за часів династії Фатимідів приблизно чотирнадцять столітть тому. Збереглися троє з восьми міських воріт, чверть стін, стара міська архітектура і безліч мечетей. Приблизно половину міста займає величезний базар з купою туристів і неймовірним різноманіттям всякої всячини. Туристи можуть купити тут спеції, золото і сувеніри, завітати до численних кав'ярень і ресторанчиків. Цікаві також лавки бронзових майстрів, де окрім приладдя до кухонь можна купити верхівку мінарету або куполу мечеті. Як хочете поставити собі в кімнаті або на балконі триметрову ковану штуку з півмісяцем — вам сюди. Є квартал, де виробляють коробки для різних товарів, квартал взуття і таке інше. Трохи далі на захід базар змінює спеціалізацію, стає шмоточним, нецікавим. На півночі туристів стає дуже мало, проте сама місцевіть більш цікавіша. З'являються дешеві кав'ярні, де подають смачну сххідну каву з прянощами, маленкі ресторації з печемим м'ясом або рибою. Володарі лавок вже не кричать туристам “хей, кам сюди і дивись!”, а сидячи на стільцях п'ють чай або каву, з інтересом поглядають на гостей і іноді кричать “Хелло” або “Ласкаво просимо в Єгипет”.

Взагалі на вулицях тут панує неймовірна доброзичливість, особливо до приїзджих. Люди охоче дозволяють себе фотографувати, посміха.ються, вказують дорогу і все таке інше. Може це і перше враження, але після нашої реальності Каїр справляє неймовірно позитивне вреження. А от щодо обяцяного сміття і бомжатника, то я б не сказав, що тут це так вже сильно відчувається. Звичано, гам стоїть, пил стовпом, підногами трапляються калюжі, буває й осли ходять вулицями і не вибирають місце для полегшення долі. Проте в цілому, поки на починаєш протискатись вузенькими вуличками базарів, місто справляє вельми позитивне враження.

На півночі ісламського міста збереглось двоє воріт, між якими знаходить величезна і стара мечеть аль-Хакіма. Одні ворота називають вототами завоювання — через них армія Фатимідів йшла на війну. Інші відповідно кличуть воротами перемоги. Якщо пройти за ворота на північ, можна попасти в звичайний жилий квартал, де продають дешеві фрукти. А можна потрапити в місто мерців, якщо піти на схід. Шукаючи позначену в путівнику майстерню скла, ми знайшли натомість прилавок з полуницею і мандаринами. Звичайно, втриматись було не можливо. Січень, еге ж.

Мечеть аль-Хакіма вирізняється великим подвір'ям, посеред якого знаходиться джерело з артезіанською водою, а не водою з Нілу. Вода ця, кажуть, є безпечною для пиття непідготовленими європейцями. Взагалі мечеть ця вирізняється тишею, сюди гарно приходити просто відпочивати, що багато місцевих жителів і робить. В мечеті до нас підійшов хлопець, який почав розповідати про архітектурні особливості місця гарною англійською. Внутрішній перемикач “він захоче бакшиш” в мене не спрацював — і дісно, хлопець на ім'я Мухаммад виявився робітником бібліотеки, студентом курсів каїрських гідів, і йому просто була потрібна практика. Він до всього вивявися членом клубу CouchSurfing. Кожну суботу він проводить годинну безкоштовну екскурсію, яка починається від будівлі Мугамма на площі Тахрір о десятій ранку. За наступні години він вже бере гроші, але цілих три фунти на годину. Після трьох платних годин всі наступні безкоштовні. Смішна ціна, проте навіть двох годин нам вистачило, аби втомитись від потоку історично-культурної інформації. Здається, він знає про цей район все. Є, звичано, речі, які він не знає. Але вони скоріше відносяться до фактів, які йому відомі, проте він не може їх пояснити і лишає на майбутнє дослідження.

Він показав нам вуличну лавку, де ми набрали смаженої риби з анісовим салатом в хлібі, такий собі гамургер, після чого з пакунками ми зайшли в турецьку кав'ярню, де з'їли все і запили кавою. Мушу зазначити, що арабська кава зі спеціями смачніша за просту турецьку. Після всього Мухаммад пішов на вечірні мовні курси для дітей, де він працює викладачем, а ми лишились ще дві години шпацирувати базаром і іншими вуличками Каїру, пити густі фруктові фреші і милуватись підсвіченими вулицями.

Після того наш хазяїн Ахмед підібрав нас машиною і ми поїхали на гору, звідки можна милуватись нічною панорамою міста і курити шишу, тобто кальян. Вночі зараз досить прохолодно, в одній сорочці довго не посидиш, а місто ховається під товстим шаром смогу. Пластикові стільці на краю обриву і море вогнів, що зникає в хмарі смогу, прохолодний вітер, трубка шиші в роті, пил під ногами, звуки дійки за спино. Така собі азіатська постапокаліптична романтика. Аби загрітись, ми їдемо в респектабельний район Мааді. Більшість його складають будови в нео арабському стилі. Кажуть, їх будували англійці, але то не важливо. Вулиці тут чисті, а будівлі дуже красиві, білі, з колонами і візерунками. Ми завітали в досить популярне серед студентів кафе — і дійсно, купа молоді з лептопами і якимись папірцями за столиками — і випили кави і гарячої чоколяди з горіхами. Смакота, скажу я вам. Проте як не крути, але саме каву я полюбляю не еспресо, а напхану спеціями і сварену на піску в турці зі звичайних народних вуличних кав'ярень.