Куала Селангор

Куала Селангор (Kuala Selangor) знаходиться на узбережжі моря в 60 кілометрах на північ від Куала Лумпур. Куала Селангор знаменитий перш за все своїм парком із світлячками. Я збирався поїхати туди в суботу, але в офісі раптово знайшлась дівчинка на ім'я Файрін, яка, як виявилось, живе в тому містечку. Ми почали з того, що вона почала мені розповідати, як їхати до парку світлячків. А закінчилось все тим, що я вирішив їхати прямо зараз з нею, бо в суботу буде багато туристів. Вона одразу ж запросила мене до себе в гості, узгодила це з батьками. До нас приєдналась ще одна дівчина з офісу, Абіда, і вже за півгодини ми стояли в заторі в напрямку Куала Селнгора, який починавcя прямо від дверей офісу.

Дівчата заїхали до своєї квартири забрати якісь речі і провести вечірню молитву, а мене лишили на вулиці серед нічного ринку. О, вечірні ринки — це те, що обожнюю в Азії. А тут попався ще такий, на якому туристів не буває ніколи. Тільки дивитися можна цілий вечір, а перепробувати все, що там є — неможливо і за місяць. А навколо ще ресторани, крамнички, все вирує і блищить під дощем.

Ще за годину ми опинились у Куала Селангорі. По дорозі, однак, зупинились і купили мішок дуріанів — я пояснив, що не можу їхати без гостинця, бо в Україні такі звичаї. А оскільки всі присутні і батьки Файрін дуріани полюбляють, то такий гостинець буде доречним. Не скажу, що дуріани смердять. Але пахнуть вони дуже сильно. За десять хвилин запах в'їдається в ніс, за півгодини починає роз'їдати очі. А за годину він, здається, йде з кожної щілини. Навіть коли ми витягли дуріани з машини, їх дух супроводжував нас весь вечір. І ранком тільки довжелезне провітрювання салону дозволило його здихатись.

Куала Селангор представляє собою відносно невеликий конгломерат селищ з маленьким містечком всередині. Бокові дороги йдуть кудись в пальмові плантації — тут вирощують кокоси і пальмову олію — і з обох боків стоять невеликі будинки жителів-малайців без жодних парканів. Парк світлячків загублений десь серед тих бокових доріг. Знайти його вам допоможе таксі і кодове слово kelip-kelip, що буквально означає “світлячки”. А нас туди відвезла Файрін. До нас приєдналась її мама, яка до такого випадку вдягла яскраве помаранчеве вбрання.

В парку ви надягаєте спасжилет, сідаєте в весельний човен і вас підвозять до іншого берега. А там... А там всі дерева буквально вкриті маленькими вогниками. Ні, це не лампочки. Це світлячки. Їх тут тисячі! Деякі дерева вкриті їми аж до самої верхівки! Нам повезло — як раз перед нашим візитом пройшов дощ, після якого світлячки світять найяскравіше. А підсвічували їм далекі зарниці екваторіальної грози. В дощ світлячки майже не світять зовсім. Тому мушу зазначити, що ми приїхали в найбільш гарний момент. Як завжди, провидіння все розсудило найкраще.

Цікаво, що вогники комах майже синхронно переливаються, здається, що вони спеціально горять в одній фазі. Човнар підводить човен близько до кущів, так, що можна зняти вогник з дерева і посадити його на товариша поряд. В парку нікого немає окрім нас, п'ятниця, тому тихо, тільки чути, як вода плескає на веслах. І весляр розповідає. Що він працював тут ще в дев'яностих, а потім звільнився. І от знову повернувся, бо йому тут дуже подобається працювати. Нажаль, екскурсія не надто довга, всього півгодини.

Після світлячків їдемо в рибний ресторан, якими відомий Куала Селангор. Мама Файрін вибирає рибу і робить замовлення. Те що нам приносять за півгодини перевершує всі мої очікування. Такої смачної риби я ніколи в житті ще не куштував! До риби додалися краби, смажені кальмари, овочі в соусі і рис. Неймовірна вечеря! Я б сам навряд зміг сформулювати правильне замовлення. За що величезна подяка Файрін і її мамі.

Наступним ранком мені дозволили поспати на годину довше ніж було домовлено. Я думав, що Файрін ще спить, а вона ж має вставати на ранкову молитву. Першою справою ми їдемо по локальний сніданок. На сніданок тут їдять Nasi Lemak, зварений з кокосом в пальмовому листі рис, до якого додане яйце і гострі овочі. До рису можна на вибір взяти різні солодкі і смажені штуки. І сік або чай, або майло, чи какао по нашому.

Окрім парку світлячків вночі вдень в Куала Селнгорі можна оглянути пагорб Букіт Малаві (Bukit Malavi). Раніше на ньому стояв царський палац, був також форт, за допомогою якого місцевий султан чинив опір голанцям. Наразі від палацу не лишилось майже нічого, а від форту — лише стіни і декілька гармат. Біля входу в форт стоїть камінь, на якому розбивали голови злочинцям. На території форту стоїть маленький музей історії краю. Однак для мене більше був цікавий музей ігор малайців. В ньому знайдете фотографії і опис ігор, а також іноді приладдя і сцени з фігурами гравців в натуральний зріст. Є ігри старі і нові, дитячі і дорослі. Цікаво, що деякі ігри дуже схожі на ті, в які грав колись і я в дитинстві. А є і цілком місцеві. Одним словом, цікавий музей для тих, хто хоче дійсно пізнати сутність місцевих жителів. Біля музею ігор є невеликий маяк і навіть кладовище. Також на цьому пагорбі знаходиться сімейно гробниця султанської династії, яка вже багато років править штатом Селангор. Гробниця, звісно, діюча і для відвідин зачинена, можна лише крізь паркан трошки зазирнути.

Однак найбільшою цікавинкою тут є чорні мавпи. Їх тут живе, мабуть, з сотню. Можна купити їм їдла у спеціального дядечка — і мавпочки побіжуть до вас простягати руки за подачкою. А зазвичай вони сидять на огорожі дороги, стрибають по деревам або гріють спини об гарячий асфальт. Бачили ми мавпу з дитям, зовсім коричневим чомусь. Але до таких краще не підходити, бо самиця захищаючи дитя може бути досить агресивною.

Наступним пунктом програми для нас стало селище китайських рибалок. Як раз зараз вони були зайняті чищенням креветок. Потім їх перетирають, роблять такі собі креветочні батони, ріжуть на тонкі пластини і на сонці роблять креветочні чіпси. Саме селище стоїть на сваях над річкою, яка під час приливу заливає землю під будинками. Кожен крайній будинок має причал, до якого припаркований човен. Люди тут привітні і охоче давали нам подивитися на свою роботу, розповідали трошки про життя. От така вона, реальність — коло сучасного і багатого Куала Лумпура люди руками вироблять їдло, що продається потім по всій країні...

За селищем є два храми. Один присвячений чи то дао, чи Будді — мені так і не вдалось визначити — і над його святилищем стоїть ціла кам'яна печера з божеством. Другий храм присвячений королеві мавп. Під час свята, яке проходить кожного недільного ранку, монах має з'їсти величезну тарілку лаймів (лайми — то такі зелені маленькі і дуууже кислі лимони). Після того він набуває магічних властивостей і може виганяти духів. З'їдання лаймів і виганяння духів задокументовано на спеціальних фотографіях, які нам було з гордістю продемонстровано. Біля статуї королеви мавп варто звернути увагу на ще одне фото, на якому зображено дим у формі королеви мавп, при чому образ настільки чіткий, що в це важко повірити.

Дивна річ — Файрін і Абіда за більше ніж двадцять років життя поряд з китайцями жодного разу не були в китайському храмі. Але мені вдалось переконати Файрін, що на відвідини храму немає табу для мусульман. Абіда однак, на жаль, обидва рази лишалась за дверима...

Після храмів ми зробили ще коло по малайським селищам. Будівлі тут прості, кам'яні або дерев'яні. Більшість будинків стоїть на сваях, а до входу ведуть трошки закручені і розмальовані східці, як в казці. І жодного паркану! І це все серед пальм і тиші. Якщо є рай на землі, то він тут, в Малайському селищі, однозначно! Серед малайців живе одна індійська сім'я. Вони гончарі, і їх будинок до самого даху заставлений різнокаліберними і різноманітно розмальованими горщиками.

Є в Куала Селангор також невеликий національний парк, Taman Alam Kuala Selangor Nature Park, знаменитий своєю колекцією птахів і манграми. Але туди ми вже не поїхали, бо день закінчувався, а до світла треба було повернутись в Куала Лумпур.

Тому закінчивши з селищами ми повернулись додому до Файрін, де дізнались, що вчора помер султан штату Джохор. В Малайзії султан є майже в кожному штаті, окрім двох — там їх кличуть відповідно раджа і Янг Дипертуан Бесар. Кожні п'ять років одного з султанів вибирають Королем Королів. Померлий султан відзначився гарним правлінням як своїм султанатом, так і всією країною, тому його смерть відзначається трауром і церемонію поховання показують по всім без виключення каналам.

Гостювання в Куала Селангорі завершилось простим обідом. Дівчата їли рис і карі руками, однак я попросив ложку і виделку. А на десерт ми скуштували дуріани. О, яка ж це смакота, скажу я вам! В Таіланді вони були геть іншими.
Нарешті ми сіли в машину в останнє і за годину я вже був в готелі. Мене вистачило рівно на те, аби залізти в душ і годинку поспілкуватись з далекими київськими друзями. А після того я звалився спати на довгих тринадцять годин.

Корисне

Вхід до музеїв на пагорбі Букіт Малаваті безкоштовний. Ліниві можуть заїхати на верх на парковому потязі за половину рінгіта.

Човен в парку світлячків коштує 40 рінгітів, в нього може сісти 1-4 людей. Приїзджати краще в будні. Світлячки не світяться в дощ, однак після дощу світять найбільш яскраво.

Вхід в парк Таман Алам коштує два рангіта.

Про добирання своїм ходом і проживання написано в Lonely Planet, я з відомих причин не проводив дослідження цього.