Лопбурі

Лопбурі - тихе провінційне містечко, по якому просто приємно ходити, постійно натикаючись на розвалини кхмерських храмів. За розміром вони ще менші за ті, що в Аюттаї, томи розглядали їх просто ззовні, тим більш, що в цій провінції ціни виявились вищими - мінімум 50 бат за вхід. За палац просять аж 150 бат, але подивившись на нього від квиткової будки, ми вирішили що він взагалі не вартий відвідування. Цікавою ж може стати незвична височенна біла пагода на північному заході від центра одразу за річкою. Під пагодою існує безкоштовний Wi-Fi, чи не сам Будда спонсорує? Як виїзжати автостопом на північ до Чанг-Маю, то голосувати можна за 200 метрів після ступи.

Символом Лопбурі є триголовий храм Пранг Сам Йот. Побудували його колись для індустської трійці Брахми, Вішну й Шиви, але місцеві майстри згодом переробили його на буддистський. Поряд з ним знаходиться новий храм мавп, біля якого дійсно живуть десятки, якщо не сотні невеликих облізлих мавп. Залишати взуття на вулиці не рекомендовано, оскільки мавпи полюбляють його цупити, а звички вертати речі на місце вони не мають, шукати будете довго. В храмі можна скористатись паличками долі. Трясете стакан з ними аж поки одна не випаде. Відповідно до номеру палички на стіні храму висять папірчики з трактуванням пророцтва. У мене викинути паличку не вийшло, тому я витягнув ту, що вилізла далі за інші.

Там же біля вату Накхон Коса ми натрапили на алтар. Місцеві моляться шматкам Будди, стареньким і поламаним храмовим святиням, а також веселій порцеляновій свині.

Близько п'ятої вечора і до темряви всі бажаючі можуть прийняти участь у вечірній аеробіці на площі в центральному парку міста. Є також можливість скористатись вуличними тренажерами по периметру або зіграти в баскетбол. А найсміливіші можуть спробувати приєднатись до гри в видовищний ніжний волейбол.

Грають в нього командами три на три на невеликому полі з сіткою на висоті пiвтора метра. Правила такі, як і в звичайному волейболі окрім одного - м'яча не можна торкатись руками. Гравці мають добру розтяжку і приймають просто неймовірні м'ячі! Мяч подають рукою з кута під сіткою на гравця, що стоїть посередині біля дальнього краю. Він вже ногою точним ударом відправляє м'яч противнику. Там його в два удари розігрують найближчі гравці, а третій удар виконує гравець-бомбардир, який зазвичай тільки один на команду, спеціаліст. Він виконує удар над головою, іноді виконуючи сальто назад! Що там футбол, де такий удар є чи не верхом майстерності, тут це роблять з кожної подачі. Для захисту від цього удару захисник іншої команди теж підстрибує і намагається відбити потужний і швидкий м'яч, теж виконуючи сальто, це просто неймовірно! Гра йде напружено і динамічно, спостерігати за нею не менше задоволення, ніж за футболом і фільмами Джекі Чена.

Жили ми в готелі Nett Guest House в гарному номері з душем за 200 бат. Питайте номери на даху! Був там і відкритий Wi-Fi, якому ми вже перестали дивуватись. Поїсти можна в багатьох вуличних кафешках, непоганою є кафешка навпроти храму Пранг Сам Йот, де є графічне меню на стіні. А перед зазначеним готелем пподають млинці, які готують тут же не очах і наповнюють різними вареннями або іншими начинками. Залізнична станція знаходиться біля історичного центру. В центральному парку знаходиться гарний туристичний офіс.