М'янма. Крапка

Прокидаюсь, на годиннику 5:22, ще темно. Даємо собі ще двадцять хвилин вранішнього задоволення. Гарячий душ, збирання, остання перевірка, чи нічого не забули, рюкзаки вниз. На сніданок мохінга, аби ще раз відчути ще й досі незвичний присмак сирої риби. Коли відчуємо знову? "Відпусти, відпусти…" - хвилювання.

Автобус з готелю до аеропорту мчить широкими вранішніми вулицями, на диво сучасними в цій частині міста. Сонце щойно піднялось, відблискуючи у вікнах будинків, а люди вже поспішають по справах. "Відпусти, відпусти…"

Нарешті аеропорт, прощання з водієм, пасажири в черзі на уплату податку, реєстрація, чекання вильоту. Лист від старого друга, відповів на вчорашнє привітання з Днем Народження, запрошує в гості до Москви. Посадка, зліт. Звично вже прискорення вдавлює в крісло, злітна смуга залишається внизу, а хвилювання все одно з'являється. Як долетимо, як приземлимось?. "Відпусти, відпусти…"

М'янма скінчилась. Побачили за 26 днів менше, ніж могли з того, що є в путівнику. Сказались втома і дірки в плануванні. Але мали і пригоди, мали те, чого путівник не оферує. Шалену їзду мотоциклом, повільні китайські фури, торг в автобусах, нічні спілкування з іміграційниками, пробиті шини, блукання. Добре й не дуже. Блиск пагод іноді гасився обманом, але потім ставав ще яскравішим від гостинності. Вже звикли до лонгі, червоно-зубих від бетелю посмішок. Не буде вистачати і нічних чайних і розмальованих танакою кругленьких дівочих щічок.

Вечорами люди п'ять чай і дивляться телевізор в чайних. Речі носять на голові, одного разу бачив, як жінка несла на голові величезну металеву діжку. На базарах багато екстремально дешевих фруктів. В автобусах грає караоке. До рису подають суп. Подаючи щось до ліктя правої руки прикладають палець лівої.

Звичайно, не все тут добре. Ціни для іноземців нереально завищені, люблять зняти зайве. Народ зашуганий. Жінки працюють на важких роботах разом з чоловіками, б'ють і носять каміння на будівництві. Діти працюють в ресторанах і продають сувеніри.

Мішанина релігій і культур надзвичайна. Буддисти, індуси, мусульмани, китайці, християне. Є й дикі племена зі своїми віруваннями. М'янму можна сприймати як таку собі буддійську Індію, але скоро стає очевидним, що вони абсолютно різні. Просто тому що Індія - потужна держава з потужною економікою а М'янма - економічний нуль з багатим історичним минулим. Від того і відношення різне. Часто не рівне, а знизу вгору, що не завжди приємно. Хоча при відсутності грошових взаємин все в більшості випадків нормально.

Не жалкую за проведений в цій країні час. Може, ще колись повернемось? Років через двадцять аби побачити що за цей час зміниться…