Ко Аданг

You're in Thailand, so relax and enjoy!
Єва з Франції

Ко Аданг - другий за розміром острів архіпелагу Тарутао. Тут немає вулиці ресторанів, різноманітних бунгало дайвінгових агенств і Інтернету, проте є спокій, джунглі, море і пляж. Саме те що треба для розслабленого відпочинку на узбережжі.

Пляж чистенький, з крупним біло-чорним піском, перемішаним з уламками коралів. Вода дуже прозора, але прохолодна, одразу біля берегу дно уходить на два метри вглиб. Але коли пливеш, то можеш бачити кожен камінчик на дні. А ще, кажуть, далі від берега є коралові рифи, але масок і трубок для перевірки у нас, нажаль, немає.

До речі, шматочки коралів при ударі один об одного видають неочікувано високий і приємний звук. Грати - не пограєш, але я б залюбки повісив коралову зв'язку замість популярних у нас китайських дзвоників біля дверей. Нажаль, набрати півкіло коралів на дзвіночки нам не дозволяє довгий термін подорожі.

Зупинились ми на кемпінговому полі. Воно тут в лісочку вздовж берега. З нашого намету до води двадцять метрів, проте дерева дають тінь і тому в спеку тут теж приємно. Нажаль, ми так і не придбали гамак, але люди навколо розвішують їх на деревах і читають в них книжки під час сієсти. Або дивляться на море чи навіть сплять вночі. Людей не дуже багато, але вистачає, аби намети стояли вздовж берега кожні десять метрів.

З іншого боку люди тут спокійні, цікаві, в більшості своїй мандруючі, часто вже не молоді. Зліва від нас жив приємний дядечко зі Швеції. Працює столяром у Стокгольмі, в молоді роки об'їхав автостопом Середземне Море. Зараз він поїхав, а на його місце стала молода пара італійців. Вона має татуювання, стрінгі і часом голі цицьки - така вже в Італії мода - а він по зрівнянню з нею не цікавий. Справа від нас живе тітонька з Лондону, років сорок. Вона художник, навіть з собою привезла папір і акварелі. Коло її намету цілий музей морських скарбів, які вона за два тижні підняла з дна морського, плаваючи на каяку навколо острова. До всього вона багато мандрує. Поїхала і вельми яскрава літня пара зі Швейцарії. Познайомитись з ними ми не встигли, але вони теж наїздили по світу, походили горами і розповідали багато. Наздогнала нас і дівчинка з Фінляндії, яку ми полишили на Ко Ліпе, але за день вже поїхала до друзів на Ко Ланта. Вона познайомила нас з американкою Енн, теж мандрівницею, яка буквально нещодавно повернулась з тримісячної подорожі Китаєм.

Атмосфера на острові далека від туристичної, але від того ще більш приємна, майже сімейна. Люди приїзджають сюди відпочити, знайомляться, смакують життя в спілкуванні і природі. На кожен вечір утворюються обідні мікроколективи. І дивно - чим менше людей маєш з собою, тим більше нових людей і цікавих розмов матимеш. Коли ти один, то і виходу не буде, як не підсісти за чиїсь стіл. А як вас шестеро, то і шансів на знайомства майже не лишається.

Дні проходять одноманітно, але ми тик скучили за хоч якоюсь постійністю, що навіть на Ко Тарутао роздумали їхати. Ранком прокидаємось на світанку, коли сонечко закидає перший промінь в намет з-за малайського острова Лангкаві. Вранішнє купання, а потім сніданок. Дні проводимо біля пляжу в купанні, валянні і читанні. Іноді гуляємо островом. Іноді варимо їдло, доїдаємо ще бірманський рис і мед. Кожен вечір проводжаємо сонечко в море, чекаючи, поки вогонь в небі згасне і палаюче вугілля хмар не стане білою золою в неймовірно глибокій блакиті. А потім сидимо в ресторані за вечерею і проводимо час за бесідою про далекі краї і життя з новими знайомими.

Окрім справ біля кемпінгу на острові можна прогулятись двома короткими трекінгами. Один, хвилин на 40-50 в один бік, веде до піратського водоспаду. Стежина йде справжніми тропічними джунглями. Спочатку Недалеко берега, а потім завертає вглиб острова і виходить до заваленого величезним камінням русла. Не знаю, як коли, але в сухий сезон майже всю воду з річки забирає кемпінг. Тому водоспадає тоненький струмок, одиноко виблискуючи на сухому чорному камені. Однак, трошки вище річка таки живе і журчить, утворюючи декілька невеликих каскадів. Після годинної прогулянці по спеці так приємно підставити розжарене тіло під прохолодні струї. А потім сидіти, звісити ноги майже до самої води і дивитись на воду. І думки течуть і булькають разом з річкою.

Інший трекінг веде вверх на скельну гору Чадо. До вершини не доходить, але з верхньої точки відкривається чудовий краєвид на острів Ко Ліпе і море. Вода настільки прозора, що під човнами можна бачити їх тінь, і тоді здається, що ті висять у повітрі. Гарно приходити сюди ранком, коли сонце грає кольорами моря і островів. Гарно приходити також на заході, коли вітер вже несе нічну прохолоду, а скеля ще пам'ятає неймовірну денну спеку.

В лісі окрім безлічі ящірок є змії, іноді проповзають величезні варани. Живуть чорні білко-подібні гризуни. Багато і птахів. Бачив навіть маленького філіна.

Надвечір зазвичай здімається вітер і до самого ранку грає хвилями. Навпроти світяться бунгало на Ко Ліпе, а над головою горять мільони незнайомих екваторіальних зірок. Один день далеко в морі пройшов шторм, зорі зникли за важкими хмарами, а десь на горизонті щохвилини блискало. Гроза пішла на захід, так і не наблизившись, але зорі на небі нам не відкрились. Іншого дня я спав під зорями просто біля води, а прокинувся від того, що якійсь краб заліз мені на лоба. Мабуть краб дуже здивувався, коли незвичний теплий камінь ожив, помацав його і викинув у назад море.

Корисне

Добирання. До станції рейнджерів на півдні довезе човен-таксі з Ко Ліпе або плавучого причалу за 50 бат. На північні пляжі везуть за 150 бат.

Човни компанії "Lipeh Ferry & Speed Boat" ночують на Ко Аданг біля станції рейнджерів. За півтори години до відправлення вони можуть забрати вас звідти. Квиток також можна купити в офісі на рейнджерській станції. Однак напередодні варто перепитати у хлопців з човна о котрій годині вони відпливають.

Проживання. На південному пляжі знаходиться кемпінг з душем і туалетом. Трошки в глибині розташовані бунгало і довгі будинки з кімнатами. Бунгало на чотири особи коштує 500 бат, орендований намет - 300. Свій намет - 20 бат з носа. Як не питати в офісі рейнджерів про плату за власний намет і вхід до парку, то можна спокійно стояти абсолютно безкоштовно.

Їдло. Біля станції рейнджерів є приємний ресторанчик, єдиний на острові. З огляду на доставку всього з великої землі, ціни в 50-120 бат за смачне блюдо завищеними не здаються. Обов'язково спробуйте млинець, він тут надзвичайно смачний, особливо як помазаний полуничним джемом!

Є тут і магазин, але в ньому продають лише пиво, чіпси і туалетний папір.

Інше. Інтернет на острові не існує. Кажуть, однак, на Ко Тарутао є безкоштовний Wi-Fi.