Крабі

Крабі (Krabi) - центр одноіменної провінції. Тихе, спокійне містечко, з якого всі дороги ведуть на морські курорти надзвичайної краси.

Поселились ми в величезному ваті. Запропонували нам місце на ґанку одного зі святилищ, але ми вирішили поставити намет на газоні поряд. Цікавий же ват новеньким білосніжним святилищем, яке ще будується. Довгі білі сходи з коричневими драконами ведуть від храму в місто.

Цікавого тут зась. Але є нічні ринки, а ще сьогодні неділя, тому на центральній площі вирує і ринок недільний. Один нічний ринок розташований на набережній. Тут затишно і красиво, проте тільки ресторанчики, трошки підвищені ціни і багато білих. На іншому окрім ресторанчиків є ще й фрукти та інше їдло на винос. Там ми план по фруктам перевиконали на тиждень вперед. На недільному ж ринку на нас чекала смажена кукурудза і шейки. Ще ми планували поїсти місцевого супу з креведками, але він виявився таким собі. Отже, окрім супу і кукурудзи мали на вечерю манго, папаю, дракон-фрукт, дуріан (хоча тут не впевнений), груші, мандарини, виноград, рисові солодощі і льодовий шейк. Ледве докотились назад до вату!

Думали монахи вже сплять, але ж де там! Ходять навкруги, десь грає музика. Поки я до опівночі ваяв записи, до мене прийшов монах і ми трошки поговорили. Він пригостив нас водою і молоком і пішов дивитись телевізор, який з нашого намету трошки чутно.

Ранком піднялись на світанку. Згодом поряд на помості для медитації і відпочинку розсілися троє молодих монахів з чашами для підношень і почали уплітати свіжі ранкові смачності. Ми ж зібрались, перекусили йогуртом з кранчами - є тут такий комбо-комплект, сніданок здорового мандрівника - і пішли шукати виїзд з міста. Знайшли пікап до автостанції. "20 бат? Забагато… 15 бат?" - "Добре" погоджується водій. А від автостанції до траси п'ять хвилин ходу, і ще десять до позиції.

Сьогоднішня наша мета - селище з однойменним пірсом Пак Бара в південній провінції Сатун, звідки йдуть човни на острови Тарутао. Зупиняється крутий брендований мікроавтобус Krabi Resort. Їдуть на острів Ланта, без грошей брати не хочуть. Довго пояснюю, що нам і на повороті зручно вийти. Водій з гідом щось довго обговорюють, а потім відчиняють нам двері салону. Розташовуємось на м'яких шкіряних кріслах - непогано живуть відпочіваючі ресорту! Гід вільно володіє англійською, тому всю дорогу спілкуємось за життя. Він згадує, як в молодості їздив з друзями в Чанг Май, а згодом був монахом. Розходимось майже друзями, а водій, що спочатку не хотів нас брати, дає дві пляшечки води з салону. Що казати, спілкування протягує містки між людьми, а автостоп максимально сприяє спілкуванню в дорозі.

Позиція швидкісна, водії в більшості просто не встигають зреагувати на наше запрошення нас підвезти. Раптом бачу у вікні сяюючу жіночу посмішку. "Має зупинитись" - думаю, і дійсно - зупинилась аж в сотні метрів. Поки біжу до машини, вона якось не дуже впевнено здає назад, вилазить з обочина на полосу, згодом ще одна машина зупиняється перепитати, чи все добре. Тітонька їде до Хуа Яй, через Транг, де нам трошки більше півдороги. А в Хуа Яй ми заїдемо, коли будемо вертатись, по дорозі на східне узбережжя.

На роздоріжжі обідаємо. Наступна машина - дальнобій з дівчиною, який їде в Сатун через Лангу, звідки до Пак Бара лишається десять кілометрів вторинною трасою. В кабіні спочатку весело базікаємо на всі десять відомих тайських слів, пригощаємо один одного цукерками. Висаджують нас перед в'їздом до Лангу і їдуть назад. Чомусь в Сатун їм їхати перехотілось…

Заправляємось бензином і сідаємо в маршрутку до Пак Бара. За годинником якраз маємо встигнути на човен. І дійсно, ми таки як раз на нього встигли.

Корисне

Їдло. Існують два нічні ринки. Один розташований біля пірсу, там затишно, дають їдло по трошки завищеним цінам, багато білих. Другий теж має кухні, але інша половина заповнений різноманітними тропічними фруктами і їдлом на виніс. В неділю на головній площі працює нічний недільний маркет з купою смачного.

Інше. Інтернет усюди 1 бат за хвилину, 40 бат на годину. Дешевший в неділю знайти не вдалось, все було зачинено.