Ао Пханг Нга або чи варто їздити з турагенством

Як пише путівник, "Якби рай мав океан, то це був би Ао Пханг Нга". Кажуть, це чи не найкрасивіший морський парк Таіланду. Ми просто не могли проїхати повз нього і не прогулятись по ньому на човні.

На автостанції ми відшукали рекомендовану LP агенцію і купили тур по парку з ночівлею в рибальському селищі Ко Паньї. Тим більш все одно треба брати тур на човні з пірсу, потім шукати готель… А шукати і організовувати все самостійно ліньки, ми ж у відпусці, ага. Нас швиденько відвезли на пірс, де передали в руки водія човна. Той посадив нас в човен поряд з дуріанами, і ми мали змогу насолоджуватись їхнім ароматом всю поїздку.

Човен проплив вздовж річки - або каналу? - береги якого заросли манграми. Корені мангрових дерев висять в повітрі, що дозволяє їм дихати під час приливу. До того ж корені суцільно сплетені, тому мангри міцно тримаються на землі і утримують і захищають її, втримуючи навіть цунамі. Мангри утворюють унікальну прибережну екосистему, де живуть тисячі видів тварин. Мангрові ліси зустрічаються майже на всіх тропічних узбережжях. Але з кожним роком їх стає все менше завдяки людині.

Нас вселили в готель, і ми пішли трошки прогулятись. Розташоване селище під величезною скелею серед проливів, мангрових лісів і таких самих скель. Всі будинки і вулиці стоять на сваях, до моря спускаються численні пірси, а між ними стоять човни. Дивно, але в селищі багато велосипедів, хоч часто і іржавих. Місцеві іноді їздять на них вузькими вулицями в п'яти метрах над водою. Також надзвичайно популярні в селищі птахи-канарейки, клітини з якими висять на кожному будинку. На кожному будинку висять також численні горщики з квітами, компенсуючи недостачу зелені на вулицях.

Селище пережило цунамі і вже майже повністю відбудоване. В бетоні. Є телефон, телеграф, телевізор і, скоріше за все, Інтернет. Ми ж в Тайланді. Звичайно, є й дерев'яні будинки, але їх менше половини. Не зважаючи на сваї, на вузьких вуличках майже звичайний Таіланд з численними магазинчиками і вуличними кухнями. Є тут і досить велика мечеть, з якої волає по молитву муядзин. Частина селища, східна вулиця, орієнтована на туристів з ресторанами над водою, готелями і сувенірами. Інша ж, східна, все ще рибальська. Ходити тут цікаво, але складається враженя, що рибалки вже втомились від об'єктивів камер туристів.

Вечеря виявилась дуже приємною - рис, риба, омлет і овочі з морепродуктами. Компанію нам склала ще одна пара. Хлопець з Шотландії а дівчина з Іспанії. Вони вже три місяці мандрують, почали з Індії, але полетіли звідти в Сингапур і зараз потихень їдуть на північ до Китаю.

Ранком таки витяг себе з ліжка о шостій і не дарма. Схід сонця тут неймовірно красивий. Особливо казкові хвилини, коли небо вже рожеве, а сонечка ще немає. Селище ще спить, вода плюхкає тихесенько по сваях, птажки кричать і тільки іноді по проливу тарахтить одинокий рибальський човен.

А от далі почалось. Сніданок виявився якимось замалим - манюня смажена булочка і маленька порція вареного з кокосом рису. А потім нас посадили в човен і відвезли назад на пірс. Ми спочатку не зрозуміли цих дивних маневрів, але за хвилин двадцять нас підібрав інший човен і екскурсія нарешті почалась.

Спочатку ми пливли вузькими і широкими проливами серед мангрового лісу. Вода була низька і дерева здається, висіли в повітрі на коренях. В хащі панувала волога тінь, а листя блищало на сонці. Над всім цим височіли скелі, порослі тропічним лісом.

Заїхали в широку печеру, така собі скрізна дірка в скелі, вся завішана сталактитами. Два досить великих човна можуть спокійно в цій норі розійтись.

Перша зупинка - острів Джеймса Бонда. Колись він був островом Ко Пхінг Кан, але на ньому зняли однин з фільмів про Бонда. Там погані хлопці жили, а Бонд їх за це замочив. Ну і за щось ще. Але з того часу острів став дуже популярним. І у сувенірщиків теж. Як сказав дехто, це не острів Джеймса Бонда, а шопінг його імені. Ну так, острів красивий. Але ринок теж не маленький. займає всю маленьку гавань, ну і вже не до милування…

Наступна маленька зупинка якась печера. В неї човен вже не лізе, тому із заздрістю споглядаємо за каякерами з Пхукету. Але для них і подорож дорожча. Печера розташована в гавані серед вертикальних стін, берегів немає. Краса надзвичайна.

Наступна зупинка - ще одна печера. Висаджують на маленькому пляжику і ми півгодини ходимо залами сухої і досить великої печери. Треба сказати, що печер тут надзвичайно багато. Там де скелі пообвалювались в море, часто можна побачити стіни великих залів з величезними натічними утвореннями. Колись вони були глибоко в землі, а зараз назовні і освітлені яскравим сонцем.

Далі дізнаємось, чим денна екскурсія відрізняється від чотиригодинної. А саме обідом. На дві години човен зупиняється на деякому віддаленому пляжі, всім видають обїд, воду і фрукти, і маємо час на купання-валяння. А ми думали нас ще кудись повезуть…

Ну і остання зупинка - знову мусульманське селище на сваях. Але ми там вже були, тому просто сидимо в тіньку. Разом з нами їздили італійці - тепер я не дуже люблю італійців - вони теж не проявили до самого селища жодного інтересу окрім накупленого втридорога барахла.

Далі знову в човен, а о четвертій, як і обіцяли по рекламному проспекту, висадили на трасі біля повороту на Крабі.

Висновки щодо агенцій і турів. Тури ці не сильно орієнтовані на мандрівників. Нас фактично просто повозили навколо неймовірно красивих місць і завезли до сувенірних лавок. Ну і обідами покормили. Хлопець, що керував човном, навіть толком англійською не розмовляв, на відміну від гіда на Інле, з яким і за життя побазікали. З іншого боку брати все окремо не набагато дешевше, а час це займає. Тобто начебто все добре. Але все одно лишається враження, що тебе десь кинули. Та й логістика дивна, в селище вдруге можна було б і не заїзджати. Поки що вирішили відмовитись від організованих турів.

Але краса тут неймовірна, тому відвідати цей парк варто. А без оренди човна - напряму або через агенство - це просто неможливо.

Корисне

Добирання. Самостійно можна доіхати до пірсу біля селища Ban Sam Chong і купити окремо тур човном на острови. Біля офісу національного парку є інший пірс, звідки за 50 бат ходять регулярні човни до селища Ko Panyi. Від Пханг Нга до цього ж пірсу можна доїхати місцевим пікапом з автостанції за 15-20 бат.

Вхід. Самостійно прибулим треба заплатити 200 бат за вхід до національного парку. При купівлі туру в агенстві ця плата включається в ціну тура. Але де питають плату і чи питають взагалі наразі невідомо, хоча квиткові будки є.

Тур ми купили за 1000 бат в агенстві Sayan Tour. Офіс агенства шукайте на автостанції в Пханг Нга. В тур включають трансфер, денну екскурсію човном по парку, житло на ніч в селищі Ko Panyi, воду і їдло на весь час подорожі. Вирушати можна о 8:30 ранку або о 4 вечора, повернення за добу.

Насправді, чи купляти тур - велике питання. Окремо все теж саме коштує не набагато дешевше і потребує часу. Єдине що короткий тур можна взяти на вечірні півдня і лишитись в селищі, а ранком повернутись до великої землі рейсовим човном.

Проживання. В селищі жили в готелі Water Vilage Home Stay. В цілому непогано, але були проблеми з водою. Ми так і не зрозуміли, чи була проблема в масштабах селища, чи вони так воду економлять. До того ж в душі немає рукомийника. Але вечеря виявилась смачною. Чай і окроп дають необмежено і безкоштовно. Сніданок же замалий. Кажуть, самостійне проживання коштує до 1000 бат на двох.

Ціну не питали, але в сусідньому схожому готелі хотіли 1000 бат за дабл з вечерею і сніданком включно.