неділю, 11 січня 2009 р.

Янгон

М'янму і Таіланд розділяють невисокі гори, покриті лісом. Подекуди з лісу вилазять невеликі скелі, схожі з літаку на край мушлі, заритої в зелений пісок. Долина Єраваді, головної річки М'янми, виглядає більш дикою і менш зеленою, ніж Таіланд. Тут набагато менше доріг і поселень, хоча земля все одно розбита квадратиками полей. Близько Янгону з невеликої висоти залиті водою різнокольорові рисові квадрати - чорні, зелені і жовті - у вранішньому сонці здаються виліпленими з яскравого пластиліну. В літаку поряд з нами сидів літній дядечко з кориматиком, який або спав, або читав розмовник. В аеропорту він одразу перехопив місцевих монахів і почав їх про щось розпитувати. Може вписку шукав?

Аеропорт Янгону досить великий, набагато більший і сучасний, ніж в Катманду. Процедура в'їзду швидка, досмотру як такого немає. За паспортним контролем стоять хлопці з табличками готелів і прізвищами, які зустрічають приїзжих. Розпитуємо одного з них, який аж занадто широко посміхається.
Його готель "Motherland Inn 2" є в LP, описаний як приємний, до того ж нас туди безкоштовно довезуть, а так таксi коштує десь 5$. Тому ми приймаємо його запрошення і потім про це не жалкуємо.
Номер коштує 10$ з душем в коридорі. Але для Янгона це нормальна ціна, в центрі деякi більш дешеві готелі виглядали страшнувато. Плюсами готелю є те, що в ціну включено сніданок, безкоштовний трансфер з аеропорту та в нього, ще можна безкоштовно залишити речi на час подорожi країною. В душі є гаряча вода, постіль м'яка і чиста, вікно виходить на вулицю, рушники є, дівчата на рецепції приємні і всяко допомагають. До всього нам подарували перший сніданок. При обміні доларів мені видали трошки більше грошей, оскільки не було здачі, в ввечері з посмішкою відмовились приймати борг. Одним словом, готель приємний. Ми спочатку збирались лишитись тут на одну ніч - все ж таки дорогувато - зараз вже плануємо на дві, але скоріш за все зостанемось тут на весь час, який будемо в Янгоні.

Росіян до цього ми зустрічали епізодично. І от нарешті в М'янмі в Янгоні в цьому готелі ми зустріли майже десяток самостійних туристів з Россії. А ще троє летіли з нами в літаку. Якась просто занадто популярна для россiян країна.

Після сніданку ми залягли поспати, а потім відправились дивитись місто. В центрі Янгону декілька довгих широких паралельних вулиць з'єднані декількома десятками поперечних провулків. В самому центрі знаходиться кільце, на якому стоїть золота пагода Суле, якій вже більше двох тисяч років. Навколо знаходяться будівлі колоніального періоду, деякі дуже запущені. Трапляються і скляні офісні висотки. А далі іде сучасна забудова, трохи схожа на совок 60-х років.

Вуличний рух в М'янмі правосторонній. Вулиці тут схожі на індійські. На них так само торгують, їдять і плюють червоний бетель, від чого усюди стоїть знайомий з Індії кислуватий запах. Сміття тут, правда, менше, і машини не гудуть. Приватних машин тут, до речі, значно більше, ніж в Індії. Але тайського порядку вже нема. Будинки давно не фарбовані і не ремонтовані, деякі взагалі покинуті. Тротуари часто розвалені, на них сидять жебраки, діти яких не розуміють мови і біжать за білими з німим проханням за кілометр від мамки.

Їдять тут прямо на вулиці за низенькими столиками. Іноді стільці розставлені навколо одного столу, з однієї сторони якого сидить повар, а з іншої - клієнти, які дістають їжу на дерев'яних паличках з загального котла. Головна страва тут - суп з вермишелі з різними додатками. найпопулярніший додаток - соус з переброженої риби, відомий нам з Таіланду.

Торгують на вулиці так само, як і в Індії, всім. Починаючи від фруктів і закінчуючи мобільними телефонами. Ввечерi людей на вулицях стає більше, і поміж лавками трапляються невеликі корки. У вуличний футбол часто грають прямо на проїзджій частині вулиць, перериваючи гру, коли їдуть машини.

Чоловіки часто носять соронг або лінгі, довгі, до п'ят, шмати тканини, обернуті навколо талії і зав'язані на пузі у вузол. Зазвичай лінгі має темнo зелений або червоний колір з геометричним малюнком. Поверх лінгі носять футболки, теніски і навіть офіційні білі сорочки. Жінки носять різнокольорові і коротші спідниці, часто просто джинси. Дівчата малюють на щоках і іноді на лобі квадрати жовтуватою фарбою - для краси мабуть або від загару. Старші жінки часто розмальовують фарбою все обличчя.

Люди тут менш усміхнені, ніж в Тайланді, але від цього посмішки стають більш відвертими. Тут більш грубі, ніж у тайців, обличчя, але майже немає аж занадто грубих, якими славиться Індія.

М'янма - це щось середнє між Індією, Індокитаєм і Китаєм. Тут багато етносів і діаспор. Тільки своіх народностей майже дві сотні! Окрім буддійських ступ постійно зустрічаються мечеті, є індуїстські храми, багато і церков. Дуже часто на вулиці можна побачити написи китайською.

М'янма на перший погляд 'ширшава' і трошки роздолбайська. І хоча з іноземців тут прийнято дерти втридорога, поїздка обіцяє бути цікавою. Побачимо!

1 коментар:

keetten сказав...

Як добре, що ви знайшли інтернет у М'янмі. Я вже боялася, що від вас не буде вісточок аж поки не повернетеся. Життя триває - любі друзі на дроті!