English
Русскийsrc="http://lh6.ggpht.com/_t4Rm5eFBXZM/SWiK8GXFW5I/AAAAAAAAB9Y/GU5_Co-ovgI/s200/IMG_2459.jpg"
align="right"/></a>На схід від Као Сану є вулиця Soi Post Office,
паралельна головній дорозі Rajadamnoen Klang. Як йти від Као Сан, то
майже на самому початку по лівій стороні її смачно готують, а навпроти
всього по 20 бат роблять гарні льодові шейки з різних фруктів. Ще там
є кілька дешевих гестхаузів.
Де ми ходили раніше? В останній день ми знайшли надзвичайно гарний
інформаційний центр, який знаходиться недалеко Као Сан на вулиці
Rajadamnoen Klang. Треба тільки дойти до моста через річку і перейти
цю вулицю. Там побачите двоповерхову світлу будівлю, то він і є.
Відповіли на всі питання і видали карти. Розповіли, що в парку Лумпіні
щонеділі о 17.30 королівський оркестр грає симфонію Бангклку. Нажаль,
ми туди вже не попадаємо...
В останній день ми таки дібрались до недалеких від Као Сану місць.
Почали з золотого храму-гори вату Сакет. Король Рама ІІІ почав
будувати тут величезну ступу, але конструкція не витримала і в один
день перетворилась на хартичну купу каміння. Так би й лежала вона до
сих пір, якби король Рама VІ не вирішив побудувати на ній маленьку
ступу. З часом наверху утворився храм, з якого відкривається гарний
вигляд на місто. Людей, правда, занадто багато... Наверх ведуть двгі
сходи, внизу яких всі дзвонять в дзвони. Язики дзвонів зроблені з
арматурин, а деякі з них звучать як консервні банки.
Після храму-гори відвідали ще декілька ватів і перепливли на іншу
сторону річки до вату Аруна. Це один з трьох найсвятіших ватів
Бангкоку, збудований колись для смарагдового Будди, який зараз
знаходиться в центральному королівському ваті Кхаео. Ват Аруна має
величезний розмір, ціле містечко! Але головне тут - величезна ступа,
побудована в анкгорському стилі з вісьмома меншими по кутах, яка
домінує на цьому березі річки. Ступа облицьована різнокольоровими
плитками і має декілька рядів ракшасів по периметру. В нішах малих
ступ живуть статуї Будд, а до верха великої ступи прибиті гаруди.
Ступа має три відкритих рівня, на кожен з яких ведуть все більш круті
східці. На самому верху східці вже досить страшні, але краєвид вартий
того, аби видертись туди. Можна побачити річку, королівський палац і
ват Пхо, сучасні райони у всій красі. Ступа однозначно варта
відвідування.
Відвідини ступи коштують 50 батів, каса знаходиться вже у дворі ступи.
Нам з кам'яними лицями вдалось просто пройти повз касу, квитки так
ніхто і не спитав.
Повернувшись на Као Сан, ми зібрали рюкзаки і поїхали в аеропорт.
Добратись до нього можна на таксі за 300-400 бат або експрес автобусом
за 150 батів з носа. А ще є автобус 556, який проходить коло Као Сан
по вулиці Rajadamnoen Klang щогодини цілодобово. Ми піймали його о
20:50, а коштує він всього 33 бата. Їде по естакаді, тому ввечері весь
шлях займає всього півгодини. Остання зупинка - автобусний термінал
біля аеропорту. Далі треба пересісти на білий безкоштовний
аеропортовий автобус-шатл, Express-маршрут 2-4, який зупиняється прямо
на вході в термінал.
Оскільки в нас ще лишалась картопля, ми вирішили зварити прямо на
терміналі суп. Ідея виявилась така собі, тим більш потім ми побачили
біля терміналу кухонні стійки. Суп виявився теж таким собі, а от чай
був дуже доречним, оскільки під вечір раптово стало досить прохолодно.
Треба було бачити обличчя тітоньок в туалеті, коли ми різали там
картоплю і мили літрову кружку! Але такі вправи вже не для нас, це я
вперше і востаннє варив суп на пальнику майже під аеропортом. Дивно,
що за весь час до нас ніхто з охорони не підійшов поцікавитися, що ти
тут за фігню таку робимо, в Індії мабуть цілий аеропорт би збігся.
В аеропорту було ще холодніше, ніж на вулиці через потужне
кондиціонування. Одягнувши теплі шкарпетки і світери, ми трошки
поспали. При реєстрації AirAsia немає окремого віконечка для кожного
рейсу, є просто декілька вікон компанії AirAsia з довжелезними
чергами. Для посадки видають чек зі штрих-кодом. В літак лізуть разом
всі, хто де сів - того і місце. Буржуї за невелику доплату можуть
отримати право проходити в літак без черги і займати найкращі місця.
Ми встигли зайняти місця перед крилом, а взагалі в літаку ще були
вільні місця. Та от нарешті злетіли! В ілюмінатор заглядало
жовто-гаряче вранішнє сонечко, в ніжних промінях якого внизу пливли
зелені розчерчені лоскутами поля, дороги і сонні містечка.
--
Best regards,
Dmitry
Немає коментарів:
Дописати коментар