Мандалай. Амарапура

Місто Амарапура (Amarapra) було засноване в 1783 році і було бірманською столицею до її переміщення в сусідній Мандалай в 1857 році. Зараз Амарапура - це просто передмістя Мандалаю. Тут знаходиться довжелезний міст з тіку У-Байн, що містить більше тисячі опор на півтора кілометра. Окрім мосту є незліченна кількість ступ, декілька монастирів і трошки королівського палацу. Далі по трассі за Амарапурою знаходяться ще дві колишні столиці, Інва та Сагайн, теж наповнені ступами і іншим.

 

В Амарапуру було вирішено їхати велосипедом, бо недалеко, хвилин 40-50 від нашого готелю. Це дорожче пікапа, але набагато зручніше на місці, бо все добряче розкидане. До того ж по дорозі можна оглянути південну частину Мандалаю.

 

Прокат велосипедів знайшовся навпроти готелю Royal Guest House, де ми виторгували дешеву кімнату без сніданку, який не був нам потрібен в наступні два дні. За годину педалювання по місту і передмістям, вже був біля мосту.

 

Сам міст дуже простий, величезні тікові колонни і перекриття на висоті метрів семи. В сухий сезон озеро міліє, і міст проходить більше над городами, ніж над водою. Під мостом плавають човни, які активно запрошують ними прокатитись. Звичайно, за додаткову плату. Пройтись, однак, теж цікаво. Хвилин двадцять в один бік, як по мосту Патона через Дніпро.

 

Крокуючи мостом, я зрозумів, чому ми досі майже не бачили звичних для Індії жебраків-калік, бо всі вони сидять тут. Буквально кожні двадцять метрів хтось шепоче "хелло, хелло!.." і простягує обрубки кінцівок. Багато також всяких сувенірів. І туристів багато. На початку мосту вони аж корок утворюють, ледь продерешся. До речі, більшість туристів - бірманці, які приїхали приватними автівками.

 

На іншому березі стоїть село, куди доходять більше місцеві, ніж білі. Тут багато чайних і є надзвичайний монастир К'яуктаудж'ї, де вклоняються Шалтаю-Болтаю. Червоному такому, веселому, він там усюди намальований і статуя стоїть. Окрім нього в монастирі є ще з два десятки абсолютно мультяшних скульптур, що дуже мало мають до Буддизма відношення. Що поробиш, монахи теж люблять мультики. В Тайланді в одному монастирі скульптура діснеєвського Дональда стояла, чому ж тут дивуватись?

 

На вході до села на мосту з величезного матюгальника галасить місцевий реп, а хлопчини танцюють його стоячи на перилах. Під мостом селяни купають волів. Ідилія! До речі міст не цілковито тиковий. Конструкції, що знаходяться в воді замінено бетонними з товстими перилами, на яких і танцювали реп хлопці.

 

Як є час, варто заїхати і в інші цікаві місця. Вони стоять тихі і пусті, туристи туди не заходять взагалі. Ступа Патодауг'ї і сама по собі варта уваги, а поряд з нею є ще старі розвалини ступ. Вартий огляду також шматок старого палацу. Нічим не гірше мандалайського, а всередині, кажуть, навіть музей невеликий є.

 

В селі мені гукнули монахи, я розвернувся і сів з ними теревеняти. вони слухають реп і знають Шевченко, вчать Палі і Буддизм. Пропонували стати монахом, ледь відмовився. Але пообіцяв, що як наступного разу проїзжатиму, то обов'язково на декілька днів зупинюсь і одягну червону робу.

 

На зворотньому шляху дорога проходить повз ступу Махамуні, в якій зберігається дуже свята статуя Будди, кажуть, прижиттєва. Статую вже добряче заліпили золотом. Я навіть офіцерів хунти там бачив. Біля ступи в прохолоді сидять місцеві і читають мангу. До ступи ведуть чотири критих коридори з церковно-сувенірними лавками. Коло ступи цікаво оглянути майстерні, де клепають різнокаліберних кам'яних Будд і різне храмове приладдя типу ступових парасоль.

 

Заїхав і на базар, де став трошки знаменитим. Зупинився послухати хлопців, що грали на гітарі, а вони простягнули інструмент мені. Незнайомі в Бірмі пісні Крематорію і Вені ДрКіна линули над ринком, а прохожі зупинялись подивитись на білого, що співав невідомою мовою дивні мотиви. Дивлячись на посмішки, маю надію, що мені простили невміння співати і непопадання в акорди…

 

Співи під гітару в М'янмі дуже популярні. Людей з гітарами, молодих і не дуже, побачите майже усюди. Гітари, правда, часто роздовбані, буває і взагалі не налаштовані, але співають не сильно зважаючи на це. Серенади під нашим готелем починались кожен вечір і тривали до ночі.

 

Трошки пізніше шукаючи якийсь бачений ранком китайський храм натрапив на храм непальський. Двоярусний, з типовою різьбою, розмальований астельними тонами. Коло нього живе община непальців, нащадків колишніх горкха. Привітно запрошують поговорити, розпитують про Непал, адже самі там не бували.

 

Сьогодні виповнилось чотири місяці від нашого від'їзду з дому. Дещо змінилось за цей час. Стан нашої душі зараз виражається тоном собачки Друпі "It's amaizig!..". Чотири місяці розвалин призводять до того, що починаєш сприймати всі ті музеї і храми буденно, майже так, як роблять це місцеві жителі. Торкають лише дійсно надзвичайні речі. А з іншого боку починаєш більше цінувати атмосферність місця або випадкові зустрічі. Подорож стає частиною життя, оточуюче стає частиною життя, незвичне стає буденним, а звичне приносить іноді більше задоволення. І от зараз нам буває більш цікаво потеревеняти з монахом або кимось з місцевих, ніж оглянути чергову унікальну ступу.

 

Невеличке свято ми відсвяткували в китайському ресторані. До рису подавали овочі в кисло-солодкому соусі, рибу в солодкому соусі та смажену гов'ядину з імбірем. Смакота!

 

<big><b>Корисне</b></big>

 

<b>Добирання.</b> До Амарапури і Інви йдуть пікапи з кута 29/84. Також можливе добирання волосипедом, приблизно 30-40 хвилин. Прокат велосипеда - 1500-2000 чат за день.

 

<b>Вхід.</b> В Амарапурі мали б перевіряти наявність мандалайського комбо-квитка за 10$, але у мене не питали, я і будки не бачив.

 

В ступі наявність комбо-квитка перевіряють лише на східному вході біля самої ступи.

 

<b>Проживання.</b> Мандалай, Royal Guest House. Дабл за 7$, з душем - 12$, без сніданку домовились за 6$. Затишно, приємний дах. Гарний персонал. При відсутності електроенергії немає гарячої води.

 

<b>Їдло.</b> В Мандалаї чайна Minn Tha Ha Teashop на 38/83-84 вулиці, зручно заізжати на зворотньому шляху з Амарапури. Чай - 150 чат, смачні булки з кокосом - 150 чат.

 

Ресторан Min-Min на 83/26-27 вулиці в Мандалаї. Рис 500 чат, страва до нього - 1200-3500 чат. Смачно, хоч і не дуже дешево. Чай за окрему плату, але окроп доливають безкоштовно. Намагались записати в рахунок на 100 чатів більше, але ми вчасно виявили помилку, а володар вибачився.

 

<b>Інше.</b> Поштовий офіс знаходиться на вулиці 22/80-81. Перед входом дешеві листівки і скриня для пошти, марки ж всередині.