По Аєраваді

З самого ранку виявилось, що на корабель разом з нами їдуть три
німкені. Запропонував їм розшарити таксі, але спускаючись сходами за
три хвилини до домовленого часу ми почули шум від'їзджаючого таксі.
Дивні люди! На пристані отримав відповідь - "Таксі заповнене було, то
ми й пої хали". Не зрозуміти їм, що не півтора долара мені шкода, а
елементарної поваги до себе. Хвилина не так багато коштує, могли б
дочекатись.

Місцеві вже активно ломились у віконечко, а білі все чекали якогось
спеціального продавця квитків. Його стіл був схожий на директорський,
до якого буквою Т, де нижня паличка - стіл для підлеглих, а сам
директор сидить на кріслі над столом "перекладинкою". І навіть крісло
було, а для підлеглих - дві лавки.

Нарешті прийшов помічник і спеціальною щіточкою змахнув пил зі стола
шефа і його крісла. Потім прийшов сам шеф, зігнав білих з лавок і
разом з помічником сів туди сам. Який скромняга!

Сам корабель досить старий, двопалубний. На верхній палубі є
пластикові крісла для білих, весь інший простір завалений мішками і
тілами аборигенів. Зі сходом сонця місцеві відігріваються, вилазять
з-під ковдр, дістають їдло і починають снідати.

Після сходу сонця на правому березі не пропустіть пагорби Сагайна,
усипані ступами і монастирями. Виглядає це з річки неймовірно потужно.
За Сагайном буде міст через ріку, навіть два, поряд. А потім всю
дорогу будуть майже пустельні береги. За ними - куций ліс, городи,
луги, мілини або далекі пагорби. Іноді трапляються халупи рибалок, а
іноді села, де пароплав робить зупинку.

На зупинках з невеликих сел на палубу влітає десант з тітоньок з
розносами їдла і бананами на голові, які настирливо пропонують це все
купити і з'їсти. За тітками бігуть діти з пляшками води і віскі. Ціна
збивається вдвічі самою тіткою, втричі нами, але все одно виходить
задорого. Хаос на деякий час настає просто неймовірний!

Взагалі села - це чи не єдина розвага на шляху окрім сну і медитації
на пусті береги і сіру воду. На місцевих подивитись, на волів, на
рибалок, на хати та інше досить цікаво. Можна кричати привіт і махати
рукою. Корабель ходить два рази на тиждень, вони під нього, мабуть,
базарний день підгадують. Діти радіють, дорослі метушаться, іноземці
клацають камерами. Одним словом свято.

Аєраваді має непрозору воду. В сухий сезон річка не дуже глибока,
течія досить повільна, багато мілин. Екіпаж постійно перевiряє глибину
перед носом довгою палицею, але іноді мілину таки задівають. Кажуть,
буває і сядуть. Можна ніч на буксир чекати. Але то пізніше, може, в
квітні, коли найспекотніше. Хоча дівчина з Америки розповідала, що
коли їхала до Мандалаю з М'їтк'їни, так вони чи два дні на мілині
сиділи.

В буфет протягом дня ходять неактивно, тому розчарована буфетчиця
починає парити всім масаж. Під вечір починають парити ковдри. За 3
кілочати, що є копійчиною, насправді. "Це ж так дешево, купи!" - і так
хвилин десять, а за півгодини по другому колу.

Причалили в Ньянг-У після восьмої. А там з пристані всіх іноземців
беруть в оборот рікші і готелі. По дорозі завозять в спеціальну будку
заплатити за вхід в Баган. Нас туди завернув молодик у формі. Ми
зайшли і одразу вийшли, аби не стояти в черзі. Все одно в готелі
перепитають і попросять заплатити. До готелю під здивовані вигуки рікш
прогулялись пішки - погода чудова! - наскоро пожерли і завалились
спати, адже в останні дві ночі нормально поспати не встигали.

<big><b>Корисне</b></big>

<b>Добирання.</b> Таксі від готелю до пристані коштує 4000 чат,
влазить тісно до п'яти душ. Як душ мало, торгується за 3000 чат. Краще
при їхати якомога раніше, аби зайняти нормальне місце на палубі.

<b>Проживання.</b> Білі містери живуть на білих пластикових стільцях,
місцеві на підлозі. Але білі теж можуть спати на підлозі, це не
забороняють.

<b>Вхід.</b> 10$ на пристані перед відправленням, питають паспорт.
Можна купити в офісі пароплавства. Можна і в готелі, але за 12$. Місць
в квитках немає, тому поки хтось купує квитки, інші можуть швиденько
займати кращі місця на палубі. Квитки перед відправленням перевіряють.

<b>Їдло.</b> Є трошки дорогий буфет, де можна торгуватись. За 1500 в
кухні дають смажений рис або місцевий каррі з рисом. Китайський чай
безкоштовно. Але в деяких після відвідування кухні були проблеми зі
шлунком.

На першій зупинці бананове село. Не треба вестись на десант тіток з
бананами на голові, на березі такі ж самі будуть в 2-3 рази дешевше.