Ват Лампанг Луанг

Виїзжати на Бангкок треба біля супермаркету Біг-Сі на суперхайвеї. Це гарний орієнтир для водіїв червоних автобусів або тук-туків. Однак позиція там така собі, занадто швидкісна. Тим не менш ми застопили дядечка до Лампангу, який потім вирішив завести нас і до вату Лампанг Луанг, самого святого в провінції і одного з найстаріших і святіших в країні.

Вхід до нього охороняють зміїні ворота обсипані скульптурами змій-нагів. Головний віхан - храм по-нашому, де Будда сидить - відкритий вітрам, не має стін, але має дерев'яний дах і розписи під ним. За віханом розташовується сорокап'ятиметрова позолочена ступа. В маленькому віхані зліва сидить семисотрічний Будда, а перед ним можна знайти манюньку капличку з Шивою. За парканом далі є музей, де зібрані різні статуетки Будди і різні краєзнавчі артефакти типу лопат і ножів. Десь поряд знайдеться ще й дивний суцільно червоний віхан весь обліплений позолоченими рельєфами.

Але саме цікаве, то місцева камера-обскура, що знаходиться зліва і позаду головного віхану. Демонстрація, начебто, платна, але з мене грошей не просили. Вас заводять в маленьку кімнату, зачиняють двері і відкривають дірку в стіні. І через дірку на екран навпроти проектується перевернуте зображення ступи і храмів, можна розгледіти і людей. Спеціальний дядечко тайською розповідає де і що ми бачимо на картині. В перший момен картина просто неймовірна! Жінок до камери не пускають!. Бояться, мабуть, що ті поламають або розкажуть іншим таємницю казкової проекції.

Далі дорога наша лежала в напрямку старовинного Сукотаю.