Нонг Кхай

Нонг Кхаі (Nong Khai) - прикордонне з Лаосом місто на березі річки Меконг. Оскільки швидке попадання у В'єнтьян можливе якраз через Нонг Кхаї, ми аж ніяк не могли його оминути. До всього в місті знаходиться багато цікавих речей, тому воно варте проведеного дня, або навіть двох.

Від Пхімаю ми доїхали сюди стопом за шість годин, змінивши по дорозі шість попутних машин. Головна проблема траси - наявність двох великих міст на шляху. З великою вирогідністю, в них прийдеться змінювати машину. На щастя, навколо них є об'їздні дороги, трафік по яким гарний, тому більше 20 хвилин ми ніде оказії не чекали.

В Нонг Кхаї знаходиться один з двох мостів через Меконг, міст лао-тайської дружби, який вже сам по собі є цікавинкою. По ньому навіть провели залізницю, але тільки до середини - в Лаосі з залізницею туго, як і з грішми на її побудову.

Другою головною пам'яткою міста парк скульптур Салакаєвку лаоського скульптора Боун Леуа. В дитинстві він провалився в дірку в землі і, як Аліса кролика, зустрів там старця-аскета Салакаєвку. Той його релігійно просвітив, і Боун Леуа створив на основі його вказівок власний філософський підхід до буддизму і індуїзму, змішуючи їх і переосмислюючи. В 1975 році він вимушений був імігрувати від комуністів в Таіланд, але далеко не заїхав, просто переїхавши в Нонг Кхаі, на другий берег Меконга. Продовжуючи почату в Лаосі справу, він створив з бетону парк скульптур, в яких він зображав своє бачення тонкого світу і буття людини. В 1996 майстер помер, наказавши нащадкам оберігати його творіння.

Сам парк є сюреалістичним нагромадженням образів, великих і маленьких, простих і не дуже. Описати це дуже важко, краще подивіться фото. Скажу тільки, що відвідати його варто. Один з комплексів статуй є баченням життєвого шляху людини. Пояснення змісту можна отримати в Mut Mee Guest House разом з мапою або на їх сайті.

Варто відвідати лісовий монастир Нера Панан, тиху медитаційну школу з неймовірним по красі оздобленням храмів. Також незвичним здаєть великий Будда на даху вата Лам Деум на набережній. Забравшись до Будди сходами, можна не тільки помолитись, але й помилуватись гарним меконгським краєвидом. Вартий відвідування ват Тунг Саван за надзвичайно красиве різьблення по дереву і незвичні дев'ять статуй богів у дворі.

В головному ваті По Чаі знаходиться дуже свята золота статуя Будди. Колись їх було три, приїхали вони з Лаосу. Але в шторм на Меконзі одна статуя впала на дно. За віруванням, наг-охоронець річки вирішив взяти її собі, тому з дна її не діставали.Третя ж копія спокійно доїхала до Бангкока.

Путівник виділяє ще затоплену ступу на східному кінці міста, яку можна побачити тільки по низькій воді. Але насправді ступа та просто сіра купа каміння з квітами. Проте на березі побудували її білосніжну копію. З того, про що путівник не пише, можу порекомендувати ват з нагами. Віхара його стоїть на фундаменті зі скрученої змії, змії-наги обвивають вікна і двері, п'ятиголовий наг захищає вхід. Виглядає незвично, рекомендую. Шукати цей ват потрібно на вулиці за ватом з Буддою на даху, на півкілометра східніше. Поряд є зміїний магазин.

В цілому в цьому невеличкому містечку нараховується - по моїй мапі - 24 вати! Є також два досить красиві китайські храми. Є навіть католична церква, традиційно зачинена в час, коли немає меси. Тобто гуляти не перуляти, якщо є бажання побачити все.

Ну і найголовніше, звичайно, Велика Ріка Меконг. настправді вона мілка, брудна і мутна, але для місцевих все одно велика. Вздовж тайського берега іде набережна з ресторанчиками і вечірньою аеробікою. Лаоський берег пологий, з сільськими будинками і пальмами. По прибережній мілині потойбічні жителі заходять купатися чи не на середину річки. Вода в річці сіра, іліста і дуже швидка. Сидячи на березі буквально відчуваєш потужну енергію, яку випромінює ця артерія Південно-Східної Азії.

Місто це добряче мене розслабило. Один день активних прогулянок пройшов, а другий хочеться присвятити лише валянню в гамаку і читанню книжок…

З 5-го березня і по 10-те в Нонг Кхаї проходить десятиденний фестиваль перемоги тайців над китайцями чи щось на кшалт цього. З цієї нагоди вечірній центр міста заповнюється ринком з їдлом, квітами і меблями, сувенірами і м'якими іграшками. В скверах грає музика, проводяться змагання з місцевої варіації гри в шари, суміші більярду і кеглів. Гра ця прийшла з Лаосу, опишу її там. Але для мене найголовнішим став рок-концерт на невеликому міському стадіоні. Місцеві давали за вхід якісь талончики а мене пропускали і так.

Уявіть собі, що всі десять святкування люди слухатимуть саме рок. Азійський рок, насправді, досить слащавий, такий собі рока-попс, який співають хлопчики з аніме. Звичної європейської жорсткості і низького вокалу тут годі шукати. Проте це все ж таки рок, і слухати його досить приємно. А ще приємніше споглядати місцеву молодь, яка на повну відривається перед сценою.




Хлопці і дівчата п'ють пиво з люмінєвих банок і мі цесвий горілчаний спешиал, який вуличні продавці розливають зі скляних пляшок до пластикових, аби поліцаї дозволили вхід до танцполу. Спешиал - я не впевнений, але можливо - представляє собою горілку з місцевим соєво-дивним желе і ментолом. На смак таке собі, градусів 15%, але ковток лишає у роті ментоловий холод. П'ється як компот, добре, що перед цим ми добряче вечеряли. Перший раз цією штукою і пивом мене пригощали місцеві хайраті і не дуже хлопці, а другий раз я сам купив бормотухи і пригощав нею хайратих.

Цікаво дивиись також за поліцією. Усміхнені дядьки в шлемах і жилетах, обвішані всякими раціями-наручниками, з палицями в руках, можуть в обнімку йти з якимось з вигляду хуліганом, або тріпати по голові малечу. Допомагають їм, судячи з усього, дружинники, старші дядьки, дуже схожі на поважних батьків сімейств, деякі в окулярах і з вусиками, в комунфляжі, яскравих жилетках і з палицями. Однак коли з'являється хоч який натяк на розбрат в натовпі, вся ця братія в одночас стає зосередженою. Буквально за десять секунд вони оточують скупчення людей, входять в нього, розділяючи, і вже за півхвилини вихводять з нього порушника. Чітко, зорганізовано, тихо, спокійно, жодного зайвого руху. Якщо спеціально не слідкувати, то й не помітиш, що вони поряд.

П'ють тайці іноді - от як зараз - багато, але агресивних нема. П'яні просто мають різні ступені втрати здібності ходити. Друзі розвозять їх додому мотороллерами. Після концерту - як і під час - територія швидко прибирається від пластику бомжами. До речі, серед них теж трапляються колоритні люди, типу наших танцюючих ботлбастерів. А що, вони ж теж мають право пофестивалити, егеж?



Корисне

Вхід. Квиток до парку Салакаєвку коштує 20 бат для іноземців і 10 бат для тайців.

Проживання. На набережній вулиці Rimkong road багато гестхаузів, але ми вибрали Mut Mee Guest House (http://www.mutmee.com) на самому її початку. Найдешевша кімната коштує 170-200 бат на двох. Mut Mee представляє собою декілька будинків на берегу меконга, з садом, гамаками, кріслами і столиками. Тут грає класична музика, персонал приємний, можна взяти на прокат велосипед. Також видають юзабельні мапи міста і до всього є безкоштовний WiFi. Точку, правда, на ніч вимикають, але в плавучому ресторані поряд є ще одна цілодобова, варто лише пройти 50 метрів на набережну. Не дивно, що володар цього раю європеєць Джуліан. Кухня тільки тут трошки задорога, але завжди можна піти їсти на вулицю.

Їдло. Окрім безлічі вуличних кухонь, на набережній на східному кінці міста за 99 бат можна пообідати на шведському столі зроби-сам. На вибір сире м'ясо, креведки, риба, для готування яких на кожному столі стоїть кастрюля-сковорідка. Є також гарніри, овочі і фрукти для салатів, напої, соєво-льодові десерти і навіть морозиво.Єдиний недолік - в цих кухнях працює принцип "з'їв менше, ніж хотів, але більше, ніж міг". Тому ходити треба кампанією, так веселіше, і є більше шансів все перепробувати.

Інше. Для маніаків і завантаження фото є Інет кафе за 15 бат на вулиці Meechai road, трошки не доходячи вату Срі Ксам Муанг. Вечірня ціна - 12 бат з 20 до 22 вечора.