Далі

"…развалили старый дом, в котором жил
Антон Павлович Чехов, и на его месте
построили новый дом, в< котором он жил."
Задорнов

Далі - "старовинне" містечко в передгір'ях Тибету на висоті 2000 метрів. На схід від міста знаходиться величезне озеро, сьоме по розмірам в Китаї. На захід більше ніж на два кілометри піднімаються гірськи схили. Не треба плутати Далі з Сіагуанем (Xiaguan), який часто називають Новий Далі або Далі-Сіті.

В Далі ми приїхали автобусом, бо з вписки виписались пізно, а шукати автобуси до хайвею було довго. Автобус наш прибув в Сіагуань, звідки ми з допомогою місцевих таки дістались старого Далі. Бабця, яка підказала нам де виходити, спробувала притусоватись до мене, коли я зайшов в найближчий готель, і зрубити комісію за "допомогу", яка включала спробу підняти нам плату за кімнату і показування на пальцях цифір, які мені вже показав володар готелю. Звичайно, була проігнорована і предана анафемі.

Що розповісти про Далі? Майже нічого. Нове з голочки "старовинне" місто. Три туристичні вулиці заповнені туристами, лавками, ресторанами і готелями. Насправді, все досить спокійно і приємно. На нетуристичних вулицях, яких тут багато і в центрі, потихеньку тече життя, вирує базар, шумить школа. Дійсно цікавого в істричному центрі немає ніц, проте поблукати вуличками цікаво. Іноді зустрічаються цікаві персонажі, а подекуди можна натрапити на затишні ресторанчики, якими володіють, чомусь, європейці.

На вуличках Далі можна зустріти жінок в місцевих народних костюмах. Якщо це трапилось не на базарі, то скоріше всього ви маєте справу з одним з трьох випадків. Або перед вами працівниця центрального супермаркету, або дівчина, що позує з туристами біля південних воріт, або жінка, що тихенько пропонує всім білим ганджубас. Цікаво взагалі, що ганджубас в комуністичному Китаї пропонують активніше, ніж в усіх сусідніх країнах.

Китайці страшенно полюбляють будувати стіни. Навколо всього. Причому не просто стіни, а височенні і неприступні, справжні фортифікації, щоб жоден ворог не пробрався. А буде місце, так і дві збудують. А як не буде - так обмотають колючкою. В кожній стіні обов'язково мають бути ворота в китайському стилі, які мають бути наглухо зачинені. Думаю, ця риса в них ще з тих часів, коли вони будували Велику Стіну. Тоді вони, мабуть, побоялись, що монголи їх бетоном залиють, тому стіну не завершили. Наразі монголи загрози не представляють, значить бояться внутрішнього ворога світлого комуністичного майбутнього.

Стіна навколо трьох пагод в Далі являє собою яскравий приклад китайської стінної архітектури. Три-чотириметрова і абсолютно неприступна. На всіх воротах в китайському стилі живе охоронець, який бдить день і ніч, щоб жоден ворог не пробрався без квитка подивитись на нововідбудовану китайську старовину. Навколо храмового комплексу стіна нижча, в деяких місцях на неї навіть просто вилізти. Але от біда! За нею стоїть інша стіна, а там, де не стоїть, встановлено датчики руху. Одним словом, периметр на замку.

Пробитись з папірчиком нам не вдалось, хоча розважились в квитковому офісі непогано. Дівчата-касири знайшли хлопця, який розмовляв англійською і діалог наш був приблизно такий. "Ми хочемо говорити з вашим керівником." - У нього вихідний" - "Сьогодні ж середа!" - "Він дуже зайнятий" - "Нічого, ми швиденько" - "Він зараз спить" - "Ну так розбудіть його" - "Я йому щойно дзвонив і він мені сказав…" - "Так він ще й у ві сні розмовляє?". Познущавшись ще трохи над хлопцем, який вже не знав куди дітися, ми плюнули на пагоди і не пішли. Платити майже десять доларів за відбудовану блискучу картинку, в якій немає жодного життя а тим більше святості, немає жодного сенсу. А от селище біля пагод живе і безкоштовне, навіть з діючим храмом. Гуляти ним одне задоволення.

Варто взяти байк і поїздити навколо міста. На сході можна доїхати до селища Цайцун на берегу озера. В ньому достатньо вузеньких вуличок, є навіть два таоїстських храми. І багато дідусів і бабусів, що базікають в тіньку або грають в маджонг.

По дорозі в Цайцун знаходиться новозбудована частина старого міста. В ній майже немає людей взагалі, місто-привід. Деякі будинки ще добудовуються, хоча вивіски на багатьох вже висять. Згодом туристи прийдуть і сюди, а зачинені зараз двері стануть лавками з нескінченно однаковими сувенірами.

На південь йде вулиця, заповнена майстернями з обробки дерева. Вулиця закінчується ще одними південними воротами - ну мало китайцям одних воріт - за якими є непоганий оглядовий майданчик. Ще далі камінь з арабськими літерами вкаже на мусульманське поселення. Цікаво їздити по ньому і дивитись на сусідство китайської архітектури і арабської символіки. Є там і велика мечеть, до якої веде китайська арка.

На захід від міста знаходиться четверта пагода. Не відомо, наскільки вона історична, але, думаю, відповідну історію відшукають. Парк навколо неї ще облаштовують, але мені вдалось туди зазирнути.

Корисне

Добирання. Автобуси з Куньміня йдуть чотрири з гаком години і коштують 94-130 юанів. Виходять вони з автостанції дальнього слідування Куньміня або зліва від південного вокзалу. Деякі прибувають прямо в Далі, а деякі в Сіагуан на автостанцію дальнього слідування або локальну. При цьому на обох автобусах написано "Далі". Якщо автобус прибув до Сіагуан, то від локальної автостанції можна сісти на мінібус до Далі. А можна пройти квартал на захід і повернути на ліво. Там сісти на міський автобус №2 (2Ю), який довезе до автобуса №4 (1.5Ю), який вже їде в Далі.

В самому Далі за 10 юанів можна орендувати на день гірський байк в задовільному стані. Крутий бак обійдеться в 40 юанів. Брати звичайний міський байк не рекомендую - упаритесь їздити вверх і вниз пагорбами.

Кажуть, пароми по озеру коштують до 5 юанів. Мені ж запропонували квиток за 150, а коли я розвернувся, ціна впала до 100. Але я не став наполягати на подальшому зниженні і все одно квитка не купив.

Вхід. До трьох пагод просять 121 юань, або 62 юаня зі студентським. За вхід в оглядову зону в гори просять 30 юанів, знижки тільки китайським студентам.

Проживання. Звичайно кімнати в центрі коштують близько 60 юанів. Ми ж знайшли на вулиці Boai Lu готель Boai Hotel, де непогано живемо за 30 юанів.

Їдло. Рекомендую спробувати супові кафе біля північних воріт. В базовий вегетаріанський суп за 8 юанів накидають за додаткову плату м'яса і іншого. Однієї порції з гаком вистачить на двох.

Взагалі вибір їдла величезний, від вуличного і бюджетного до ресторанного і дорогого.

На вулиці Wenxian Lu біля пошти є непоганий супермаркет.

Інше. Відкритий WiFi знайшовся навпроти Tibetian Lodge на вулиці Renmin Lu.