Луанг Прабанг

Луанг Прабанг (Luang Prabang) - старовинна столиця Лаосу. Утворений в 8-13 столітті з декількох маленьких поселень, він довгий час був адміністративною і культурною столицею країни. Пізніше адміністративну столицю було перенесено до В'єнтьяну, але Луанг Прабанг ще й досі лишавється духовним центром країни. Центр міста занесений до пам'яток всесвітнього насліддя ЮНЕСКО.

Зранку ми вийшли на трасу за Ванг Вієнгом і невдовзі вже їхали в кузові пікапу прямо в Луанг Прабанг. В двох машинах їхали працівники міссії ООН від різних лаоських міністерств на будівництво дороги в Понгсалі на півночі Лаосу. Дорога гірська і надзвичайно красива. Забирається повз скелясті вершинки високо над долиною, а потім кружляє серед гір аж до самого Луанг Прабанга. Скоро ми зрозуміли і причину сірості - місцеві палять огороди чи джунглі на схилах гір в такій кількості, що попіл і дим стоять стовпом на багато кілометрів навкруги. Причому чим ближче до Луанг Прабангуб, тим більше вогнищ і пепелищ навкруги.

Їхали представники міністерств швидко, нас аж нудити почало від нескінченних поворотів. До всього в горах стало досить прохолодно, а в кузові пікапу ж ще і дме, тому прийшлося навіть одягти курточки, які не діставали з рюкзака з Непалу. В Луанг Прабанг ми приїхали добряче швидше за автобус. Вже о четвертій вечора нас висадили недалеко від центру міста. Ми навіть встигли трошки погуляти містом і насолодитись вечірньою прохолодою.

В місті безліч храмів. Цікаво відвідати всі, бо в кожному є щось особливе. В одному надзвичайні розписи всередині, в іншому особливий Будда. Ще в одному красивий сад, а той найстаріший, якийсь має ліпку і різьблення. Описати все неможливо, храмів десятки і їх розгляданню ми присвятили фактично два дні. Об'єднує їх стиль - багато колонн, а дах плавно спускається майже до самої жемлі і має трошки закручені догори краї. В тайських храмах дахи були геометрично прямі, а закінчувались вони високо вгорі.

Біля храму Пха Бахт Таі в невеликому парку знаходиться бюст Вождя, закритий альтанкою, в які зазвичай селять Будду. Таким чином і сам бюст зі сятою парасолею на даху став трошки святим. Це вони так поєднують комунізм з буддизмом. А монастир поряд, здається, перебудували з колишньої церкви. Архітектура дзвінниці і будівлі поруч дуже нагадують європейську. До того ж картина над входом в сім дуже нагадує якийсь християнський мотив, в якому у Христа замазали бороду і домалювали Лотус, так що він перетворився на Будду.

Посеред центру над містом височіє стоме ровий пагорб. На ньому побудована ступа і два монастирі. Біля ступи стоїть проржавілий радянський кулемет. З пагорба б відкривався чудовий краєвид, але все навколо затягнуто туманом.

Варто також відвідати Національний Музей, розташований в королівському палаці. Окрім звичайних для таких музеїв меблів і речей королівських осіб і наближених до них там зберігаються цінні фігурки Будд XV-XVIII столітть, зібрані з монастирів навколо. Варта уваги колекція подарунків королю від різних країн. Від кожної країни лежить тут якийсь витвір мистецтва або інші цінні речі. Американці, наприклад, подарували шматок Місяця і модель Аполлону. Є надзвичайно красиві сервізи, статуетки, маски, стінні прикраси. А Радянський союз відзначився медаллю з Леніним і купкою копієчних значків. Сміялися довго.

Центр міста і його найближчі околиці будувався французами і представляє собою вузькі вулиці з двоповерховими колоніальними віллами. В кожній віллі зараз розташований ресторан або готель. Якби не храми, туристи і мотоцикли, то іллюзія того, що ти знаходишся в провінційному французькому містечку повна.

Туристів в Луанг Прабангу безліч, як і готелів, тому місця якось вистачає усім. Взагалі здається, що в центрі місцеві не живуть, і відчуття Лаосу там немає. Але варто відійти на кілометр від центру, то одразу потрапляєш в справжнє життя, на сільські вулиці різного ступеню бідності, з пилюкою, мотоциклами і чумазими дітьми.

Вранішньою фішкою Луанг Прабанга є видача пайків монахам. Їдло їм подають усюди, але тільки тут з цього зробили атракціон. Можливо цьому сприяла велика кількість монастирів, але все одно виглядає це дивно. На центральних вулицях туристам навіть рис і банани парять для подаяння. Причому саме парять. Монахів проходить багато, а навколо блимають клацалки. Буддійська витримка, звичайно, не дає заліпити клацальщикам, що лізуть прямо в лице, в пику, але я як монахи це витримують кожен день я не уявляю. З іншого ж боку сами винні.

Якщо ж кортить подивитись, як це виглядає насправді, треба вийти опів на шосту на віддалені від туристів вулички. Ви побачите жінок, що терпляче сидять на колінах на циновках. Чоловіки ж зазвичай стоять. Бувають і діти, що вже вдягли червоні краватки до школи. Аж ось з-за повороту вулиці виходить процессія в жовтому. Йдуть повільно і тихо, наче привиди у вранішньому тумані. Попереду йде настарший монах, позаду вже не дуже рівно доганяють молоді. Люди без жодного слова кладуть їм в чаші - кожному потрошку - рису і іншого, ще трошки сидять і розходяться. Ритуал виконано, карму покращено.

Корисне

Добирання. Безліч автобусів звідусіль. З В'єнтяну 70-115 ККіп в залежності від класу. Приватні автобуси трошки дорожчі.

Вхід. Ціни піднялись, тому в усі музеї і хоч скільки важливі вати вхід 20 ККіп. Проте в деяких ватах біля входу нікого немає, в інших на вас можуть не звернути увагу, а ще в деяких є чорний хід. Там, де просто так не зайдеш, діє Важливий Папір.

Проживання. В районі вулиці Phommatha, що іде на південний схід від пагорбу на бокових вуличках є купа готелів з гарними кімнатами за 50-100 ККіп. До кімнат додають бонуси у вигляді води, бананів і подібного. Ми жили за 60 ККіп. Матрас з білосніжною білизною на підлозі, гарячий душ в номері, безкоштовний зелений чай і кава.

Їдло. На південному кінці головної вулиці зі сторони Меконгу в бокових вуличках є ринок. Окрім всього надвечір там дають смачний суп за 8 ККіп. Є розвали рису і інших страви в мішочках за 3 ККіп. За 5 ККіп можна набрати невелику тарілку з рису і салатів в вегетаріанському буфеті. Одразу за центром можна знайти вуличні і не дуже кафе для місцевих з помірними цінами. Одне з них знаходиться і на головній вулиці, ближче до північного кінця

Інше. Інтернет на центральній вулиці роздають за 100 кіп за хвилину. В готелі Maison Souvannaphoum, в його саду і під парканом є безкоштовний WiFi.