Околиці Ліджангу

Навколо Ліджангу є досить багато цікавого. Та й сама долина, в якій знаходиться місто, надзвичайно красива. Тому більш ніж варто взяти байк і присвятити день або два околицям.

Недалеко Ліджанга на північ можна відвідати чергове старовинне містечко Шухе. Підозрюю, що Lonely Planet не згадує про нього, бо два роки тому, коли велись дослідження, 'старовинне' містечко ще було недобудоване… Зараз канали і лавки вже функціонують, а нечисленні туристи крокують його вуличками. Аби окупити відбудову містечка, з відвідувачів навіть беруть гроші. Але доріг багато і всі чекпости легко обходяться.

Можливо, більш цікавим є звичайне селище навколо Шухе. Воно навіть містить один храм, вирубаний в скелі. Знайти його дуже легко - прапорці на схилі можна побачити з Шухе. В храмі є Будда, барабан і героїчний плакат Мао на чолі політбюро на конях.

Далі дорога йде селами, над якими знаходиться храм Фугуо. По опису з LP я знайшов поворот, кудись заїхав і пішов лісом. І попав на кладовище. Чую - якийсь галас. Виходжу на галявину, а там стіл накритий, дядьки пиячать і веселяться, а поруч ще один дядько свіжу могилу риє. "Приєнуйся" - кричать. "Дякую, наступного разу…" - відповідаю і йду вниз. Взяв байк і трасою викрутив наверх кілометрів п'ять. Краєвиди шалені! На кожному повороті думаю - "Заїду за наступний поворот, храм і побачу". Так назад і не повернув і таки викрутив до залишків монастиря прямо біля дороги.

В монастирі зустрів мене старенький дідусь. Спочатку чаєм пригостив, потім ми з ним молились. Він читав мантри і грюкав барабаном, а я медитував. А потім ми разом вчили мови. Він англійську, а я китайську. А ще в нього є гостьова книга, де всякі мандрівники пишуть відгуки. І я написав. На кінець дідусь попросив у мене грошей. Дав йому українську монетку. Не люблю, коли святі люди грошей питають, не їхнє діло гроші рахувати, на те є ящики для пожертвувань.

Лихо з'їхавши з гори - п'ять кілометрів спуску серпантином та ще карусель - поїхав в Басю. Аутентичне село, є головна вулиця з ресторанчиками-готелями, але тихо і приємно. Сусідні вулиці взаналі туристів в житті не бачили.

Головне ж в Басі знамениті фрески. Як звичайно, я зайшов з чорного входу - і одразу в павільон з найкращими фресками. Аж тут тітонька - "Всі мають платити, то й ви платіть". "А я не всі" - відповідаю. Поки здивована тітонька обмірковувала мою відповідь, я все добре роздивився, помахав рукою і поїхав. А фрески там таки гарні.

На зворотньому шляху все починався дощ, але так і не почався. Я до темряви встиг і новим містом трошки поїздити. Є там базар, а недалеко нього діючий храм таоїстів. Є досить приємні вулиці з ресторанчиками і деревами. В цілому нове місто справляє гарне враження.

Корисне

Транспорт. Байки добре орендувати біля статуї Мао в кафе Alibaba. Простенький Giant в непоганому стані і в комплекті з пляшкою води і схемою околиць можна отримати в своє розпорядження на день за 15 юанів.

Вхід. Старовинне місто Шухе платне за 50 юанів, проте ворота з контролером просто об'їхати стороною. Наприклад, з півночі. Я ж просто проскочив на байку біля каси.

Фрески в Басі коштують 30 юанів, проте є задні двері. З них виганяють, проте можна встигнути подивитись найкращі з фресок в найближчому павільоні.

Їдло. Біля головного входу в парк Дракона за 2 юані продають смачні товсті млинці з гострими овочами. Паковані в пакет, вони зручні для перекусів в дорозі.