В'єнтьян. Туристичний і не дуже

Як писав один мандрівник, Лаос схожий на музей, а тутешні жителі почувають себе музейними експонатами. Першим підтвердженням цього є квитанція за послуги таможні, що її видають на кордоні. Виглядом і ціною в 10 бат вона дуже схожа на музейний квиток.

Насправді В'єнтьян не таке вже й музейне місто. А як трошки відійти від центру, то потрапляєш в райони, де люди й думки про туристів не думають, а живуть собі, ходять на ринки, купляють національну лотерею, їздять молитися в храми і таке інше.

В'єнтьян розташований на одному березі ріки Меконг. А з іншого нам посміхається тайська заправка з магазином 7-eleven, за яким ми вже встигли трошки скучити. Вздовж порослого камишами пологого берега Меконга проходить набережна, на якій влаштовані ресторанчики з подушками для валяння і столики. На двох паралельних набережній вулицях і між ними розташовано безліч готелей, ресторанів, туристичних агенцій і іншої індустрії. Ще далі знаходиться невеличкий китайський район, а вже далі починається В'єнтьян лаоський. Хоча дивлячись на "круті тачки" на вулицях, складається у мене враження, що В'єнтьян настільки ж далекий від самого Лаосу, як Київ від України.

Центром В'єнтьяну туристичного я б назвав фонтан. На площі біля нього знаходяться декілька ресторанів і кльова скандинавська булочна. Далі на захід від фонтану починаються в великій кількості заклади туристичного бізнесу.

Біля фонтану знаходиться відома Scandinavian Bakery, що продає смачну випічку і каву. Взагалі, оця випічка і кава лишилась в спадок від французьких колоніалістів. За п'ятдесят років ця спадщина стала невід'ємною частиною В'єнтьяну. Ранком усюди продаються хрусткі французькі багети, а кав'ярні пропонують почати день з кави і спеціальної вранішньої булочки. Як втриматись? Каву можна купити і в супермаркеті всього за 2-4$ за 200 грам.

Зовсім далі на захід є площа з триголовим слоненям і пам'ятником великому королю Саттхаріату, за якою починається сучасний район міста з нічними клубами, куди ввечері з'їзджаються місцеві. Серед пінгвін-караоке і іншого є "On Rock pub", де грають живу рок-музику. Облаштування так собі, пиво дороге, а музика виявилась знову ж таки слащавим азійським роко-попсом. Перед виступом музикантів дівчина в барі разом з подругою розважала відвідувачів своїм співом під рокопопсне караоке.

Цікаво поїхати в парк Будд, побудований тим самим майстром Боун Леуа, що будував парк Салакаєвку в тайському Нонг Кхаї. Вони і розташовані майже один навпроти одного через Меконг. Лаоський парк парк не такий масштабний, а деякі концепції ще не завершені, проте він навіть ще більше сюреалістичний і однозначно вартий уваги. На краю парку побудована трьоповерхова модель всесвіту з адом, землею і раєм всередині. На дах цієї штуки можна залізти, а звідти відкривається чудовий вид на парк. В парку іноді зустрічаються місцеві студенти, які в цілях вивчення англійської залюбки з вами побазікають.

Взагалі мене дуже дивує, що при такій неймовірній кількості білих в місті їхня активність зосереджена тільки в районі туристичного центра і вулиці, що йде до Пха Тат Луанг. В хоч скільки віддалених від цих районів місцях ви скоріше побачити мінімальну кількість західних туристів.

Корисне

Добирання. До парку Будд добиратись треба автобусом 14 від автостанції Талат Сао. Їхати хвилин сорок-п'ятдесят. Той самий автобус іде до мосту дружби з Таіландом і в район посольств.

Проживання. З третьої спроби ми таки знайшли своє щастя в готелі Chindamay Guest House на вулиці Sihom на захід від центру. Чистий номер з гарним душем коштує 6 ККіп якщо зупинятись не на одну ніч. Тільки прохайте номери з вікнами. Найкраще з усього дешевого, що ми бачили.

Інше. Інформаційний центр розташований за базаром на вулиці Lan Xang і всередині весь увішаний стендами з фото і описами різних місць Лаосу. Окрім отримання мап В'єнтьяну можна уточнити розклад автобусів. Оскільки ж дядечка англійською володіє так собі, подальші розпитування заходять в глухий кут.

Китайська віза у В'єнтьяні отримується за 32$ і чотири дні на 30-60 днів, як зазначите в анкеті. За дводенне отримання треба докласти 20$, а за одноденне - 30$. Для візи треба паспорт, одне візове фото і анкета. Кажуть, що вказувати метою подорожі Тибет і інші подібні теріторії в анкеті не треба, навіть якщо туди збираєтесь.

У В'єнтьяні також відносно легко отримуються візи інших сусідніх країн. Більшість посольств і консульств знаходяться в посольському районі в трьох кілометрах на південний схід від центру. Ще декілька консульств - наприклад, тайське і індонезійське - знаходяться між аркою Патусяй і ступою Пха Тат Луанг.