В'єнтьян. Святий

Не зважаючи на п'ятисотрічну історію В'єнтьяну, справжніх старовинностей у ньому не так вже й багато. А все через тайську навалу, яка не лишила тут майже жодної не те що будівлі, а й людини. Єдиним ватом що пережив навалу є ват Сі Сакет, але і він побудований не так давно, два століття тому. Всі інші пам'ятки були наново відбудовані в двадцятому столітті. Проте необхідно віддати належне відбудовникам, які майстерно відтворили стару архітектуру. А оскільки зараз грошей на ремонт не вистачає, то більшість ватів виглядають абсолютно аутентичними.

Почнемо наш огляд з вату Сі Сакет. Побудований на початку. По периметру святилища, або сім, побудована типова для лаосу стіна. В ній і в стінах храму безліч ніш. Такі ніші ми бачили в Кападокії, в них жили голуби. В Сі Сакеті в нішах живуть маленькі Будди, при чому по двоє в кожній. Всього статуеток близько чотирьох тисяч, якщо вірити LP.

Навпроти нього знаходиться королівський ват Пха Кео. Побудований він був для зберігання святого смарагдового Будди. Ват було розвалено тайцями, а смарагдовий Будда був перевезений до вату Пра Кеу, головного вату Бангкоку, де він знаходиться дотепер. Ват було відбудовано століття тому французами і перетворено в невеликий музей релігійного мистецтва. Всередині знаходиться деяка кількість старезних Будд і їх уламків, святі предмети, різьблення. Назовні навколо головної будівлі розставлені статуї менш святих Будд і стоїть одинокий глечик з долини глечиків.

Важливим для відвідування є також ват Сі Муанг. В ньому знаходиться міський стовп, в якому живуть духи міста. Стовп пов'язано різнокольоровими матеріями і святість його не менша, ніж у Будд поряд. А може навіть і більша, а Будди просто підмазались. В народі вірять, що він виконує бажання і сприяє майбутньому, за що йому приносять дари. Цікаво, однак, що вклоняються йому в основному жінки, чоловіків у святилищі я не бачив. Легенди кажуть, що під стовпом покоїться вагітна дівчина, яка добровільно принесла себе в жертву майбутньому місту. А сам стовп взятий з якогось недалекого кхмерського городища.

Багато в місті і інших ватів, менш відомих. Можна сміливо заходити в будь-який і шукати цікавинки. Там різьблення, тут багаторівневий дах. Часто зустрічаються розписані башти з барабанами і гонгами. Популярні також змії-наги, які за кхмерськими віруваннями охороняли Будду під час його медитацій.

Між фонтаном і американським посольством на маленькій площі знаходиться одинока кірпічна ступа. Колись вона була повністю вкрита золотом, але його так само як і смарагдового Будду вкрали підступні тайці.

В одному з ватів я почав розпитувати монаха про комунізм. "Я не знаю, відповів той. Я не так давно монах" - "А скільки?" - "Три дні. І буду ще три дні. Я продаю водяні фільтри біля готелю Н…, приходь побазікати, тільки не раніше п'ятниці!".

Похід по ватам центру можна завершити за півдня. При бажанні і фанатизмі можна озброїтись мапою і велосипедом для огляду периферийних ватів. До речі, в деяких з них, як, наприклад, в ваті Сок Па Луанг роблять трав'яну сауну і масаж. А ще деякі, повз які я проїзджав на автобусі, мають багате оздоблення і росписи. Багато ватів можна знайти південніше району посольств. В LP вони не позначені, але є на мапі, яку видають в інформаційному центрі.

Знайшлися і два китайських храми. Один з них недобудований, а інший на диво маленький. Для такої кількості китайців кількість храмів неймовірно мала. Може вони ще десь їх ховають?