В'єнтьян. Перші враження

Останні години в Таіланді ми присвятили закупам, прогулянці і обіду. До мосту дружби дійшли пішки. Мені хотілось і міст пройти пішки, але це, наскільки я зрозумів, не дозволено. Дівчина у віконці без питань і перевірок поставила виїздний трикутничок біля тайської візи. На лаоській стороні нам якійсь дядечко підказав йти в віконечко отримання віз, подякували, але пішли далі, адже візи маємо. Дядечко не відставав. Після п'ятої його підказки я мовчки продемонстрував йому паспорт з візою. Дядечко одразу переключився - "Тук-тук В'єнтьян? Недорого! Сто бат з носа!". Настирливий! Нє, відповів я, заплачу лише 20. Тук-тукер одразу втратив до нас інтерес і зник. Паспортний контролер довго і з інтересом розглядав наші візи, зроблені в Янгоні. Потім видав реєстраційні картки, які ми заповнили, і поставив штамп на місяць перебування. Все, ми в Лаосі.

На обох кордонах нас навіть не питали, що ми і навіщо, не кажучи вже про догляд рюкзаків. Черг майже немає все швидко і приємно. Не треба їздити там тук-тукерами, вони іноді возять не в ті візові віконечка, а потім вимагають шалені гроші за "послуги".

Знайти нормальну кімнату ввечері за пристойну ціну виявилось вкрай важко. Ми знайшли кімнату тільки після довгого кружляння центральними вулицями в готелі з інтригуючою назвою P-P Guest House біля Меконгу. На сусідній вулиці був готель з ще більш цікавою назвою - KPP Guest House. Туди я навіть заходити побоявся.

У В'єнтьяні, "самій спокійній столиці світу" в "тихій нетуристичній країні" перше, що кидається в очі - це неймовірна кількісь білих туристів і вже досить потужна туристична індустрія. На центальних вулицях з кожної двері визирає готель, ресторан, Інтернет, пивбар або туристична агенція. Іноді складається враження, що концентрація білих у В'єнтьяні більша ніж в Бангкоці! Вільне місце в готелі знайти досить важко, кожен вечір споглядаємо натовпи з рюкзаками, які з LP в руці і згубленням в очах намагаються знайти кімнату за розумну ціну. Раніше березень був нетуристичним через спеку, а зараз тут просто разгар сезону. Все змінюється швидко. Буквально за два роки, якщо вірити розповідям мандрівників.

Друге що кидається в очі - червоні прапори і комуністична символіка поряд прапорів Лаосу. Люди менше посміхаються, а в готелях замість "Вимикайте, будьласка, світло" тепер пишуть "Як не вимкнете мвітло, то стягнемо плату". Комунізм виглядає з кожного кута, хоча насправді все набагато краще і приємніше, ніж було колись у нас.

Здається, Лаос не має виробництва, тому 99% продукції привезені з Таіланду або Китаю. Навіть в М'янмі було краще. Хоча при повній аграрності і неймовірно як для Азії малому населенні це не так і дивно. Базари заповнені аграрною продукцією, але ми на них ще фактично не були.

Китайський вплив в Лаосі величезний, ієрогліфи на кожному кроці. Але китайських храмів, яких було багато в Таіланді, на диво, немає. Можливо, комунізм заважає. Багато і китайської продукції, хоча у В'єнтьяні все ж таки більше тайської.

Храмів буддійських безліч, монахів - теж. Архітектура схожа на тайську, але має і свої особливості. Популярними є змії-наги, вони є в кожному монастирі в великих кількостях. Самі монастирі мають не такий доглянутий вигляд як в Таіланді, все ж таки країна бідна, проте це навіть додає їм шарму і старезності. Хоча у самому В'єнтьяні старезий ват тальки один, а інші відбудовані після великого знищення міста тайцями в 1928 році.

Гроші місцеві називаються Кіп, курс 8550 Кіп до доллара. Найменша купюра - 500 Кіп. Аби не писати зайвих нулів, введу одиницю Кіло Кіп або ККіп, яка еквівалентна 1000 Кіп.

В наш готель в Нонг Кхаі якраз напередодні нашого виїзду прибули з Лаосу двоє німців, хлопець і дівчина. На моє питання щодо курсу кіпу вони відповіли 8300 Кіп на доллар. Ми з ними побазікали і я поміняв їм двадцять баксів. І людям допоміг, і собі грошей наколядував, щоб ввечері в суботу не шукати обмін. Курс на кордоні виявився 8500 кіп за доллар. І от я досі і не розумію чи то мене трошки кинули, що я очікую від місцевих, але аж ніяк не від мандрівників, або курс в Лаосі змінюється з часом і відстанню до столиці. Побачимо це в Луанг Прабангу за тиждень.

Перше невелике розгублення від в'їзду в нову країну, від нових грошей і цін, потихеньку проходить. Ми знайшли декілька корисних "ничок", нормальний готель, дешевий Інтернет. А завтра відправляємось на повноцінне дослідження міста.

Корисне

Добирання. До В'єнтьяну йдуть декілька прямих автобусів з автостанції Нонг Кхай, начебто близько 60 бат. Також є буси з недалекого Удон Тані і навіть з Бангкоку.

Якщо дістатися до тайського КПП тук-туком, то через міст за 20 бат перевезуть автобусом-шатлом. З лаоського КПП за 100 бат з носа залюбки забере місцевий тук-тук. Або автобус №14 за 5 ККіп до автостанції Talat Sao, звідки до центру пішки хвилин 10-15.

Вхід. Майже в усі музеї і історичні вати вхід 5 ККіп.

Проживання. В перший вечір ми жили в готелі P-P Guest House. На сусідній вулиМатрас на підлозі, старий туалет-душ на коридорі. З торгом 70 ККіп, дорогувато, але вибору не було.

Другу ніч провели в згаданому в LP Syri 1 Guest House. Двоповерховий особняк, в коридорах і кімнатах якого просто приємно бути, бо стоять там старі меблі і дивани, на стінах висять картини, паперові парасолі і шляпи. На кухні є термос з гарячою водою і холодильник. Є і веранда з дерев'яними кріслами і столиком. І дешевий номер з душем на колідорі всього 60 ККіп. Жити - суцільне задоволення! Одне погано - в матраці у нас жили клопи. Безліч. Одну ніч ми промучились, витратили на матрас цілий величезний аерозоль від кусючої тварі, потім перебрались спати на дивани в коридор. А ранком тітонька погодилась, що "No sleep - no pay" і ми переїхали в інший готель.

Їдло. Їдло у В'єнтьяні досить дороге. За локальну кухню просять 10-20 ККіп в залежності від блюда ресторани, відповідно, ще дорожчі. Ключ до дешевого їдла - нічний маркет біля рози вулиць Chao Anou і Khun Bulon, де за 10-20 ККіп можна зібрати повноцінну вечерю на двох. На вибір рис, різноманітнікаррі, овочі, м'ясо, салати, смажена курка і солодощі.

Супермаркети теж дорожчі, ніж в Таї, адже продукти там тайські. Є недорогий і на диво цивільний супермаркет Phimphone біля фонтану. Але краще пройтись десять хвилин до супермаркета M-Point Market на розі Heng Boun і Khun Bulon. Вибір там майже такий самий, а ціни відсотків на 10-15 нижчі.

А на вулиці Samsenthai навпроти Asian Pavilion Hotel живуть надзвичайно смачні фруктові шейки. Більшість за 5-7 ККіп, йогуртові і з несезонних фруктів за 9-13 ККіп. Смакота!

В'єнтьян знаменитий кавою і французькою випічкою вона буквально на кожному кроці в центральній частині міста. Найбільш відома Scandinavian Bakery біля фонтану. Трошки дешевше в кав'ярні-піццерії La Fontane Cafe на вулиці Pangham, що поряд. Непогана і не дуже дорога випічка живе в Rushmi's Indian Fusion на вулиці Samsenthai. Випічку можна шукати також в супермаркетах і ларьочках по всьому місту.

Інше. Інтернет усюди 100 кіп за хвилину. Однак ми знайшли кафе на вулиці Samsenthai біля шейків, де можна купити 2 години за 8 ККіп і 3 години за 10 ККіп. Також майже всі кафе мають WiFi доступ, але це або передоплачені картки місцевих провайдерів, або закриті внутрішні точки. Відкритих не знайшли, та не сильно і шукали.