Куньмінь

Куньмінь (Kunming) - столиця провінції Юннань. Для Китаю місто не дуже велике - всього три чи чотири мільони - і досить компактне. Прото воно є типовим прикладом того, як все в Китаї поставлене на конвеєр. Конвеєр працює ефективно, забезпечує всі потреби. Але разом з тим він перемелює історію і людей. Все іде в смітник і на переробку задля роботи конвеєра.

В Куньміні немає фактично жодного місця, якого б не торкнулась конвеєрна переробка. Все місто забудоване новими бетонними хмарочосами або торгівельними центрами. А ті місця, де хмарочосів немає, активно розбудовуються. В галявини кам'яного лісу всунуто парки і сквери, які є чи не єдиним місцем, де можна відпочити.

В перший день ми вивчали район університетів, тамтешні книгарні і магазини гірського спорядження. Перші виявились величезними, а другі чомусь відносно дорогими.

Під вечір ми зайшли до міського парку. Парк досить приємний, з частково пересохлим озером і відбудованими китайськими альтанками і павільонами. Проте найцікавіше в парку, звичайно, дивитись на людей, які відпочивають тут недільним вечором.

Як і тайці, китайці збираються кожен день на вечірню аеробіку. Перший раз я бачив це дійство в Джонгхонгу, де з півсотні людей тісним натовпом танцювали в темряві на тротуарі. В Куньміні можна в багатьох місцях окрім аеробіки побачити і народні танці, іноді навіть із застосуванням костюмів.

В неділю в парку ми побачили апогей цієї народної самодіяльності. В кожному кутку хтось танцював, співав, грав або все разом в різних комбінаціях. Більше чутно було народні мотиви, але в одному місці дядьки з гитарами і губними гармоніками грали навіть щось середнє між блюзом і кантрі. Одне погано - у тіток, що співають, дуже високі голоси і гучні мікрофони. І без того в парку стоїть какофонія, але коли вонипочинають фальшивити, то хоч ховайся. А в одному з місць ми побачили європейську немолоду пару, яка таніювала танго. Китайцям це явно було в новинку.

Разом з творчістю бачили ми і китайську агресивність. Біля ресторану, де ми обідали, дядя гопнічеського вигляду несамовито гемселив дерево, а китайці, що стояли поряд, чи не аплодували його вправності. Ця абсолютно нереальна для Таіланду картина в Китає виглядає буденно.

Наступного дня ми шпацирували центром міста. Прямо з автобусу ми попали в магазин російських сувенірів, а потім крізь скло споглядали як дівчина-кондитер будувала кремові торти.

Розрекламовані пагоди династії Танг виявились відбудованими і нецікавими, а між ними блищав комплекс будинків під старовину. Бокові ж вулички Куньміня спокійні і тихі, нагадують наші спальні райони. Проте центральні магістралі широкі і повні життя і височенних будинків. Саме на таку магістраль ми вийшли з псевдо-старого району під пагодами крізь псевдо-старовинні ворота. Центральна вулиця Куньміня пішохідна, транспорт проходить туннелем під нею. На ній є Макдоналдс, KFC, Carefore і величезний книжковий магазин. Також на ній знаходиться головна мечеть Куньміня і всія Юннані. Вкрита вона білою плиткою і нагадує звичайний науководослідний інститут з куполом і мінаретом. Поряд є ще одна мечеть, маленька, проте теж нецікава. Є там і церква. Але оскільки перший її поверх віддали магазинам, внутрішня зала низька і більше нагадує залу зібрання ради комуністів з хрестом замість серпа-молота.

Старовинні квартали в Куньміні можна шукати на північний захід від головної вулиці, біля пташиного ринку. Нажаль, старі будинки знаходяться вже в нежилому стані і, скоріше за все, в найближчому майбутньому зникнуть остаточно. А поки що там є на що подивитись, можна навіть пошукати старі візерунки. Пташиний ринок, до речі, теж досить яскравий. І все це оточене новими височезними офісними кварталами. Містерія…

Вартий відвідування храм Юантонг. Звичайно, відбудований. Проте атмосфера там стоїть правильна, люди моляться, а туристів майже немає. Ми ж познайомились з китайським хлопцем, який трошки розповів про храм і про Китай.

Наприклад, дві свічки в храмах запалюють тому, що два чогось краще за одне. Рибу і черепах в храмові пруди випускають в знак буддійського милосердя. Тобто спочатку тримають в тісній клітині, а потім приходить милосердя з грішми. Монахів справжніх не лишилось, а головна проблема Китаю - відсутність духовності. А Тибет все ж таки китайський, принаймні всі китайці так вважають. І так далі. Розійшлись ми аж за годину з гаком, говорити було цікаво.

Другий день завершився чудовим барбекю у Джоана вдома. На сто юанів він спромігся створити купу блюд, а гості донесли пива. Ми пішли спати раніше, тому не чули, як о третій ночі вечірку перервав візит поліції.

Корисне

Добирання. Куньмінь має ефективну систему міських автобусів. І декілька автовокзалів. Дальні автобуси йдуть з автовокзалу дальнього слідування недалеко південного залізничного вокзалу. Автобуси в кам'яний ліс знаходяться зліва від вокзалу. Інші локальні автобуси, наприклад, для виїзду на трасу, відходять з вокзалів відповідних напрямків.

Вхід. В храм Юантонг вхід 4 юані.

Їдло. Купа непоганих кафе є на вулиці Venhua Xiang біля кампусу Юннанського університета. Орієнтуйтесь на студентів.