Чи то від ліньок, чи то від того, що не витримали натиску туристичної інфраструктури, чи від того, що піддались голосу провидіння, зранку замість прогулянки серед скель Ванг Вієнгу ми вийшли на трасу. Розраховуючи на довгий автостоп, піймали прямий пікап до Луанг Прабанга з працівниками ООН і проїхали цей шматок траси навіть швидше, ніж їхали б його автобусом. Для лаоського стопу це можно вважати просто дивом! Отже зараз ми в Луанг Прабангу, старій столиці Лаосу. Потинялись вечірнім ринком, повечеряли, оце зайшли в Інет і в люлю, бо завтра зранку треба подивитись тисячу старовинних храмів.