Катманду: останній день перед від'їздом

Завтра наш шлях повертає на Індію, куди ми доїдемо за п'ять днів. А сьогодні ми завершуємо наші справи тут, купляємо сувеніри додому, що поїдуть з Талкою, і просто гуляємо.

Для гуляння ми вибрали частину міста південніше Дурбару. І познаходили там безліч цікавинок, а саме декілька старезних храмів незвичної архітектури, безліч двориків, ступ і будиночків.

Виявили систему районування товарів. Наприклад, якщо ви хочете купити собі електричну лампу, ви не просто маєте йти по вулиці і чекати, поки вам на очі попадеться лавка з лампами, ні. Так ви ніц не знайдете, скільки не ходи. Треба розпитатись, де знаходиться район магазинів з лампами і йти туди. Там вже не буде магазинів з одягом або мобільниками, тільки з лампами і всім, що можна купити разом з лампою - вимикачами і дротами і іншим. Так само треба робити при купівлі мобільника, одяга, комп'ютера, побутової техніки, столового приладдя, тканин, прикрас, сувенірів, їжі тощо. Є навіть район портативних газових плит. О! Там є на що подивитись! А чого коштують коробки з ноутами у вікні підвальної лавки на брудній пильній вулиці! Ця вулична торгівля неймовірна, особливо коли пізнаєш закони знаходження лавок і можеш вже швидко знайти потрібний район.

Безкоштовні входи на Дурбар працюють, ми їх знову сьогодні тестували. Тільки от в музей не потрапили, бо понеділок вихідний день. А ще тут в дикому, нетуристичному Катманду ціни падають чи не в два-три рази відносно Тамелю. Наприклад, нам вдалося купити лампи з рисової бумаги втричі дешевше, ніж їх пропонують туристам, а потім виявилось, що їх можна купити ще дешевше. А попоїсти у маленькій столовій можна всього за доллар на двох. Я вже писав, що справжній Катманду починається там, де закінчується Тамель, і вже вкотре ця теза підтверджується. Тамель - такий собі європейський Катманду, що так само не схожий на Непал, як Лондон не схожий на Кацапєтавку.

Вечір закінчується в ресторані Mithi, де ми вже багато разів були. Ресторан не простий, про що можна прочитати на стенді. Там написано, що ресторан приймає на роботу молодих непальців, допомагає їм у становленні професії, пов'язаної з сферою харчування, і потім сприяє їх влаштуванню у більш престижні місця. Висока місія, разом із невисокими цінами сприяють популярності ресторана. Хоча на мі погляд, готують вони іноді так собі. Тим не менш, запропоновані нам на сніданок мюслі з йогуртом і фруктами і сендвіч були надзвичайно смачні.

Для запису DVD-дисків можу порекомендувати Інет-кафе Everest, що над одноіменним супурмаркетом. Інет так собі, а запис диску на їх болванку всього 70 рупій, при цінах конкурентів до 250 рупій.

Ну от і все. Завтра ми їдемо звідси, аби остаточно не пов'язнути в цих галасливих вуличках і пильних двориках. Тиждень в Катманду дозволив відчути місто і полюбити його. Ні, я б не хотів тут жити, але б залюбки іноді приїзжав сюди на декілка днів. Прощавай, місто моєї дитячої мрії, ще побачимось!