Пушкар

Аби добратись до Пушкару, треба дістатись Аджмеру, а звідти сісти на автобус, що за 9 рупій і півгодини минає невисокий перевал і зупиняється майже в центрі Пушкара.

Посеред Пушкару знаходиться невеличке озеро, оточене гатами, або купальнями. Всі гати мають біло-блакитний колір, з кожного з них у воду спускаються сходи. Призначені вони для ритуального омивання і купання, а також для просвітлення, для чого є багато альтанок і просто зручних місць для сидіння. І дійсно, концентрація йогів і різноманітних садху тут неймовірна. Біля води необхідно знімати взуття, бо озеро святе. Саме тут вам запропонують кинути в озеро пелюстки квітів, пов'язати на руку фенєчку, а потім і просвітлення з крапкою на лобі за сотню рупій. Навколо цієї краси розташоване місто з безліччю храмів, знову ж таки нескінченним базаром, готелями. І все це в свою чергу знаходиться між пагорбами, за якими починається пустеля. Кількістю іноземців, готелів, інтернетів і сувенірів старе місто нагадує індійський філіал Тамелю в Катманду. Тільки тут брудніше, ходять корови і безліч храмів, а будинки занедбано-різнокольорові, але у більшості блакитно-обшарпані.

Містечко маленьке і чисте. Над озером затишно, над водою скрізь летять ритуальні співи, а іноді чути барабани. На озері живуть голуби і невеликі чайки, які курличуть і час від часу зриваються великими зграями і з гучним шелестінням пролітають над водою. А ще по набережній бігають мавпи і ходять корови, у воді плавають квіти, одним словом, затишно і медитативно. До речі, святість місця призводить до повного вегетаріанства, тому в кафе ви не знайдете навіть яєць, і не шукайте. А от простокваша і сир тут є в великій кількості.

Просвітлених тут багато. Багато індусів-йогів з полосками на лобі. А один просвітлився тут настільки, що вимислив себе Хануманом, причепив до попи хвоста і у костюмі мавпиходить вулицями! Багато й простих пілігрімів з усієї Індії. Вони тут живуть і навчаються прадавнім практикам досягнення щастя. Є й європейці, які закохані в Індію і для яких тут на кожному кроці працюють курси йоги і медитації. Два-три дні для початку, а за декілька тижнів ти вже гуру, каже реклама. Хоча щоб там не було, святість і тиша тут сприяють духовним практикам, а наявність справжніх гуру відкриває багаті для цього можливості.

Поміж великої кількості храмів, багато з яких дійсно красиві і цікаві, можу виділити храм творця Брахми. Архітектурно він не вельми цікавий, але таких храмів присвячених творителю всього в світі небагато, тому він є місцем паломництва батьох тисяч людей. Окрім того на горі знаходиться храм Савітрі, першої дружини Брахми. Підніматись до нього близько години від озера, але вид, що відкривається, коштує витраченого часу і зусиль. А для споглядання заходу сонця можна сходити в храм на низькому пагорбі на півночі міста, куди йти менше півгодини. Вид на місто звідти теж чудовий.

Є в місті і великий храм сикхів, білосніжний, з альтанками і колонами. Ввечері над ним горять різнокольорові гірлянди, а вдень він виблискує білизною. Для входу в святу тишу треба покрити голову, зняти взуття і омити ноги у басейні перед сходами. Всередині блискуча чистота і сліди босих мокрих ніг. Сікхи - чисті люди в великих і малих тюрбанах, в яких вони ховають довжелезне волосся, яке не стрижуть все життя, як і бороду. Хоча про останню маю сумніви, бо виглядає вона у них в більшості випадків ідеально, чого не можна досягти без регулярного косметичного підстригання. Але ж чого не зробиш заради краси, навіть трошки можна порушити заповіт Гуру!

Але головне у сикхів те, що вони абсолютно безкоштовно годують всіх бажаючих простою їжею. Попередньо перепитавшись, ввечері ми прийшли до них на вечерю. Нас запросили до кухні, де вже сиділи на підлозі інші люди, які зовсім не виглядали бідняками. Перед нами поставили великі тарілки, в які поклали овочі, запропонували чапаті, налали води з величезного чайника. Хліб тут кидають в підставлені руки, після чого його треба піднести до лоба дякуючи богові за їжу. Добавку нам підносили аж поки ми могли їсти. Після трапези треба вийти з тарілкою на двір і помити її, а потім покласти в велику корзину. Так завдяки сикхам ми просто, але абсолютно безкоштовно повечеряли, за що довго дякували усміхненим дядькам з сивими бородами.

Жили ми в Original Baba Hotel, де нам за 125 рупій запропонували чисту тиху кімнату з гарячою водою. Кухня там гарна, хоч і не сама дешева. На даху і внизу присутній приємний ресторан. Можу рекомендувати. Але не переплутайте, тих Бабів різних тут валом. Поряд знаходиться більш дорогий Pink Floyd Hotel. Всередині ідейний, завішаний пінк-флойдами і бітлами, з чудовим видом на озеро, газоном на даху - вищий клас! Кожна кімната має назву альбому Pink Floyd. Але дешеві кімнати вже були всі забукані, тому сюди ми ходили на екскурсію. Та й наша кімната в Бабі була краща за запропоновану тут.

Таким був для нас Пушкар. Далі ми покидаємо цей затишок і їдемо до Аджанти, випробуємо по дорозі індійський автостоп, а потім дорога наша вийде до океану.