четвер, 6 листопада 2008 р.

Передмова

Хоч все вже давно почалося, але тим не менш деякі речі потребують поянень, які зазвичай дають у передмові. Тому хай це й буде передмова. Хочу дати пояснення для тих, хто не читав мій ЖЖ або не знайомий зі мною особисто. А дещо буде цікавим і тим, хто добре мене і мої плани знає, але ж неможливо знати все, егеж?

Питання перше - що це таке? Дуже просто. Це щоденник моєї подорожі. Себто нашої. Але все ж таки моєї, бо вона не тільки в просторі й часі, а щоденник я все одно веду лишень від себе. Але добре, хай нашої, бо їдемо разом. Подорож цю я планував і мріяв вже давно. Спочатку це був Байкал, потім Китай, а тепер все знову змінилось і ми стартували з Непалу, за яким вже за декілька днів буде Індія, а далі майбутнє наразі невідоме.

Аби здійснити таке нам довелось кинути роботу. На щастя, моє керівництво з розумінням поставилось до мого рішення звільнитись заради подорожі. Мандри для мене не є відпусткою, адже ми вирішуємо масу проблем, які виникають, це просто зміна способу життя. Тим не менш я старанно намагаюсь вести ці записи, аби хоч якось виправдати це довге вештання без роботи або цілеспрямованої діяльності.

Мені б не хотілося писати в стилі "пішли туди, зустріли того, побачили те", оскільки таких оповідок вистачає і без мене, а писати весело або захопливо про буденність я не майстер. Тому спробую писати скоріше про враження або місця, де ми були, роздуми й, можливо, корисні для мандрівника речі. Звичайно, не уникнути мені і поточних подій, без цього ж неможливо, коли пишеш щоденник.

Українською мовою я веду цей щоденник просто тому, що сам українець, а в рюкзаку їде зі мною прапор. Насправді щоденників таких українською фактично немає, тому хай їх буте хоч на один більше. Якби щоденник був російськомовним, читачів у нього було б більше, але хай зрозуміють російськомовні читачі моє бажання бути щоразу ближче саме до рідної мови й культури, як би пафосно це не виглядало. Тим більш при бажанні зрозуміти українську набагато простіше, аніж польську. А у україномовних читачів хочу попросити вибачення за помилки, яких, я знаю, тут багато. Причин тому декілька. По-перше сам я розмовляю переважно російською, тому писання українською для мене є одночасно й тренуванням. А по-друге пишу я на КПК без встановлених засобів перевірки правопису, тому просто не маю можливості автоматичної перевірки записів. Тому якщо вас вже сильно дістала моя грамотність, точніше, відсутність її, напишіть мені листа або коментар, я з радістю виправлю помилки.

У мене з собою наразі два фотоапарата. Дзеркальна камера для душі і мильниця для поточності і блогу. Фото з мильниці просто зливати, обробляти і викладати, тому в галереї в більшості саме ті фото. Фото з дзеркальної камери потребують обробки RAW, тому мені важко не тільки їх викладати, але й просто передивитись. Тому не дивуйтесь якості фото, вони дійсно мильничні. При першій можливості я викладу й фото з дзеркальної камери. Фото я викладаю в галереї Picasa і іноді буду викладати лінку на перше фото в серії, оскільки красиве оформлення фото в блозі потребує часу, який не завжди є.

Ну й останнє. Я іноді заглядаю до статистики відвідувачів і приблизно знаю, скільки вас є, звідки ви і як попали сюди. Але тут далеко від дому мені аж надто приємно мати зворотній зв'язок. Тому я буду дуже радий будь-яким вашим коментарям і листам. Пишіть, це надзвичайно приємно!

І наостанок хочу виразити подяки. Найголовніша подяка буде моїм батькам, що підтримують мене з Києва і хвилюються за наші пригоди. Також вдячний родичам, що роблять теж саме. Дякую друзям, які зараз зі мною мандрують Непалом за гарну компанію. І друзям, що лишились в Києві і від яких іноді надходять листи й привіти. Ще дякую моїй половинці, що мужньо кинула все і разом зі мною витримує всі складності шляху. Ну й звичайно дякую всім людям, що нам допамагали і які ще нам допамагатимуть в майбутньому. І остання подяка Богові (Аллахові, Буддові і і іншим) за цей цікавий світ і наше в ньому існування, за те, що з нами досі все добре, і за тепло і спокій в наших серцях.

На цьому я закінчу цю передмову і вже не буду вертатись до цих питань.

2 коментарі:

Анонім сказав...

от з цієї "передмови" і варто було розпочинати блог)

Варто вставити хмаринку тегів, на таких блогах вона би дуже знадобилася.

Анонім сказав...

чорт, тільки зараз ії помітив)