Делі

Делі - місто контрастів. Щойно ви їхали на сучасному автобусі і вийшли біля початку естакади, авже за двісті метрів ви у трущобах, де все відбувається на вулиці. А по той бік вулиці фешенебельні віли і дорогі ресторани. І так на кожному кроці. Небо в Делі в середині листопада сіре, сонце - як лампочка, світить, але не гріє, після чого раптом жовтіє, тухне і буквально падає за обрій, зникаючі в смозі. Сірість і пил покривають тут все, навіть у великих парках вони є, що вже казати про інше…

Єдине, що тут гарне, це транспорт. Авторікші є усюди і вони відносно дешеві, хоч іноді ломлять білим ціну в п'ять разів вищу за реальну. На щастя їх багато, і знайти адекввтного не важко. Але торгуватись треба завжди. Автобусів тисяча маршрутів, розібратись вкрай важко, але завжди можна перепитати перехожих. Ціни низькі, ходять часто і іноді навіть швидко. Метро взагалі пісня - чисте, сучасне, європейське, але відносно дороге, якщо їхати далеко. На вході дають жетон з карткою всередині, який на виході кидають в турнікет. Як оплата адекватна відстані - турнікет відкривається.

Після недавніх вибухів усюди в Делі перевіряють сумки і людей - в метро, музеях, банках. Тому будьте готові до металошукачів і поліцейських. Але віддам належне, робиться це приємно і без ексцесів.

Банкомати тут є на кожному кроці навіть на околицях, це просто неймовірно.

Ми приїхали сюди фактично по справах, тому більшість часу провели в бізнес-районі, де сконцентровані офіси авіакомпаній і консульства. До всього хазяін наш з Hospitality Club жив далеко на південь від старого і навіть нового Делі, саме тому саме наші враження можуть відрізнятись від інших. Для нас Делі став просто мегаполісом, виснажливим і великим, звідки хочеться швидше їхати.

Були ми й в старому Делі. Як ви в Індії перший раз, то може й знайдете там шарм, або хоч щось незвичне для себе. Для нас вже там не було ніц особливого, хиба що схоже трошки на старий Катманду без храмів, тільки ще більше переплетених дротів над головою, бруду і людських потоків. Мейн базар справив таке саме враження.

Червоний форт - тільки тінь його минулого, всі оздоблення виковиряли і вивезли англійці, от і думай тепер, хто більший варвар. Будував його Шан Джахан, який будував свого часу Тадж-Махал і Форт в Агрі. Переселитись сюди він остаточно не встиг через ув'язнення, але палац у форті вибудував не гірший за той, що в Агрі. Але зараз враження від стін з дірками під кам'яні квіти і пустих фонтанів депресивні. Уваги достойні музеї в форті - археологічний і музеї-меморіали визвольної війни. Перший цікавий надзвичайними тонкими арабськими мініатюрами, а другий - історичними довідками про визвольну війну проти Англії, які показують героїчну і важку криваву боротьбу Індії за незалежність.

Делійська Джама Масджид, тобто головна мечеть, побудова тим самим Ханом Джаханом, схожа на інші мечеті в Агрі, але має чотири мінарети і є найбільшою в Індії.

Можна також відвідати гробницю Хумаюна. Знаходиться вона в дупі, але й там треба йти довгими дивними коридорами, аби побачити цю чудову табакерку і мечеть. Забагато людей у дворі, але робота витончена і майстерна, варта того, аби бути побаченою. Можливо, це одне з небагатьох енергетичних місць Делі.

З цікавинок є тут ще храм Лакшмі, побудований в цьому столітті. Насправді то є цілий комплекс з легкою, але складною архітектурою, в якій погляд просто губиться. Грає музика, блищать статуї богів, тихо ходять люди, медитація…

Ворота Індії схожі на римські триумфальні арки, але вони є меморіалом загиблим воїнам. Під воротами горить вічний вогонь, на стінах написано сотні імен загиблих, а над головою літають маленькі гелікоптери з блакитними вогниками, які тут продають за 20 рупій.

Як будете в Делі, не ведіться на розводи. Не вірте людям з вулиці, які щось пропонують замість того, що вам конкретно потрібно. Шукаєте інформаційний офіс? Він в Делі один, інші не державні, що б там не було написано, і будуть парити вам все втридорога. Шукаєте квитки? Дійдіть до каси або офісу авіакомпаній! Повірите на слово комусь, що квитків немає - поїдете в десять разів дорожче, хоч, може, й комфортніше.

Виключення - авіаквитки. Але й тут дивіться, що робить оператор. Як лізе на сайт авіакомпаній - тікайте, в Мережі можна все й самому подивитись і купити. А от якщо агент має спеціальний квитковий термінал і працює напряму з авіакомпаніями, то це вже надійніше. До того ж комісія там буде зовсім невелика. Непоганого агента ми знайшли в Канауті - центральному бізнес-районі - в блоці N в центральному кільці під написом "Аеросвіт". Запропонована ним ціна була всього на 100 рупій вища, ніж в офісі авіакомпанії. Але дешевше всього і надійно звертатись в офіс авіакомпаній, хоч і більш муторно. Ще зверніть увагу на те, що ціна в Мережі і реальна можуть сильно відрізнятись. У тайських авіаліній на сайти було значно дорожче. А от у офісі, куди ми зайшли за зазивалою ціна була ще вищою! Бережіться!

При отриманні віз зверніть увагу на те, що візові відділи знаходяться окремо від амбасад, зазвичай в бізнес-центрах. Тому перед тим, як їхати у віддалений посольський район дізнайтесь, де видають візи. Наприклад, тайці видають візи на вулиці Толстого (!!!) в будинку Толстого в півкілометрі від Канаута.

Як будете в Канауті, то дешево пожерти можна на Sansad Marg, шукайте вузькі сходи у вегетаріанській ресторан по правій стороні вулиці, як іти від центру Канаута за зовнішнє кільце. А на Мейн Базарі орієнтуйтесь по путівнику, там достатньо непоганих рекомендацій, наприклад, Madan Kafe.

В Делі ми не знайшли ніц особливого, дільки пил і депресивне сіре небо, тому завтра вже їдемо звідси на південь, в Джайпур. Ми купили авіаквитки з Калькути в Бангкок (165$) і отримали двократну транзитну Тайську візу, яка дає право в'їхати в Таіланд два рази на 30 днів. Таким чином наша наступна країна відома. Прощавай, Делі. Наші справи завершено, ми їдемо далі на південь!